Нещодавно мій тридцятирічний син повідомив мені новину, що він бере іпотеку, нарешті житиме у своїй власній квартирі. Я був дуже радий за нього, але все виявилося не так просто.
Наступного дня син зателефонував мені та попросив зайняти йому гроші на початковий внесок.
-Кирило, я розумію, що я багато заробляю, але я не зобов’язаний тобі давати ці гроші, ти сам вирішив взяти іпотеку, тому, будь ласка, вирішуй це питання самостійно.
-Ну тато! Ти ж можеш собі дозволити, я тобі все поверну, просто допоможи зробити початковий внесок, – благав син.
Я був проти, але дружина мене вмовила. Сказала, мовляв, допоможімо синові, а він потім допоможе нам. Я послухав дружину та дав своєму синові грошей.
Через місяць він мені знову зателефонував і попросив гроші, щоб погасити перший платіж. Та він знущається? Я що, схожий на валізу з грошима?
Син сказав, що зараз має дуже складний період, я зглянувся і виплатив перший платіж. Через місяць ситуація повторилася.
-Тату, допоможи з платежем, – просив син.
-Вирішуй свої проблеми сам, твоя іпотека – ти й плати, – сказав я і заблокував його номер.
Так буде найкраще для нас обох. Якби я допоміг йому ще раз, то він би сів на мою шию. Час йому пізнати сувору реальність.
Олена сиділа на холодній підлозі в передпокої, стискаючи телефон так, що побіліли кісточки пальців. У…
Того вечора листопадовий дощ хльостав у вікна їхньої столичної квартири, наче хотів змити з фасаду…
Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…
- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…