Нещодавно мій тридцятирічний син повідомив мені новину, що він бере іпотеку, нарешті житиме у своїй власній квартирі. Я був дуже радий за нього, але все виявилося не так просто.
Наступного дня син зателефонував мені та попросив зайняти йому гроші на початковий внесок.
-Кирило, я розумію, що я багато заробляю, але я не зобов’язаний тобі давати ці гроші, ти сам вирішив взяти іпотеку, тому, будь ласка, вирішуй це питання самостійно.
-Ну тато! Ти ж можеш собі дозволити, я тобі все поверну, просто допоможи зробити початковий внесок, – благав син.
Я був проти, але дружина мене вмовила. Сказала, мовляв, допоможімо синові, а він потім допоможе нам. Я послухав дружину та дав своєму синові грошей.
Через місяць він мені знову зателефонував і попросив гроші, щоб погасити перший платіж. Та він знущається? Я що, схожий на валізу з грошима?
Син сказав, що зараз має дуже складний період, я зглянувся і виплатив перший платіж. Через місяць ситуація повторилася.
-Тату, допоможи з платежем, – просив син.
-Вирішуй свої проблеми сам, твоя іпотека – ти й плати, – сказав я і заблокував його номер.
Так буде найкраще для нас обох. Якби я допоміг йому ще раз, то він би сів на мою шию. Час йому пізнати сувору реальність.
Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити не могла. Коли вона виходила заміж…
Тоня довго сумнівалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже п'ятдесят, і думка про…
Жовтневе листя повільно кружляло за вікном, вкриваючи двір жовтим килимом. Оксана накривала на стіл, готуючись…
Марія та Григорій дивилися серіал. Григорій, як дуже часто бувало, вже засинав, а його дружина…
- Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де…
Аріна обожнювала свою однокімнатну квартиру з великою суміщеною кухнею-вітальнею. Простора кімната з панорамними вікнами заливалася…