Нещодавно у нас відбулася важка розмова, якої я навіть не очікував, під час неї від дружини звучали сумні слова про розлучення

Мені 29 років, дружина на кілька років старша. До весілля ми жили разом близько 6 років з її батьками, навесні стали жити окремо, влітку я отримав диплом, і ми одружилися.

Все було добре, ми були щасливими, вже навіть хотіли завести дітей. Через 2 місяці мене на роботі скоротили, я кілька тижнів шукав роботу і знайшов. Вона ж навпаки, отримала підвищення – керівну посаду, і, як мені здається, після цих подій все стало посилюватися.

Минуло більше ніж місяць, за цей час стосунки охололи, немає поцілунків, обійми мінімальні, не кажучи вже про більше. З усім тим, ми продовжуємо жити разом, спати в одному ліжку і тільки.

Через специфіку роботи, дружина рано йде і пізно повертається — фактично ми разом лише на вихідних, часто сварилися через це. Але я, розуміючи, як вона втомлюється, допомагав по дому, готував, намагаючись розвантажити її в домашніх справах.

Нещодавно у нас відбулася важка розмова, якої я навіть не очікував, під час неї від дружини звучали сумні слова про розлучення. Вона сказала, що наше весілля було помилкою, що потрібно було спочатку пожити окремо.

Також, я дізнався що раніше вона мене любила, але тепер кохає все менше і менше з кожним днем, і виконувати «подружні обов’язки», тільки тому, що вона дружина, не може. У нас теплі стосунки, вона чесно каже, що бачить, як я страждаю через це все, і тому запропонувала такі радикальні заходи.

Під час розмови я не міг реагувати без сліз, бо накопичилося. Я розповів їй, наскільки вона для мене важлива, і як я її люблю більше за життя. Наприкінці вона мене обійняла, заплакавши, сказала, що недостойна мене, що справа в ній, а не в мені.

Після, ми пішли вечеряти, і сміятися з перегляду комедії. Ми поводилися наче нічого не сталося. Я в розпачі, не можу нормально спати, їсти, працювати. Як мені бути, як зберегти сім’ю та кохану дружину? Чому вона після такої розмови робить вигляд наче нічого не було?