Невістка мені онука “подарувала”, а я не поспішаю щось квартирами за це розплачуватися

Під час недавньої сварки з невісткою з’ясувалося, що вона народила не собі з чоловіком дитину, а мені онука. А я поводжуся, як собака на сіні, маю дві квартири, а молода сім’я має винаймати житло.

Адже очікувалося, що бабця, тобто я, так розчулиться появою малюка, що відразу одну квартиру віддам сину та його дружині. А я щось не поспішаю.

Ми з чоловіком обоє були з дитячого будинку. Рідні немає, допомоги нема. Я квартиру свого часу не отримала, тому що в мене десь значилися батьки, які володіли будинком. Те, що батьки давно спилися, а будинок вже згорів, нікого не турбувало.

Чоловік отримав свою квартиру, яка стала нашим стартом. Спершу жили в ній, потім продали, купили квартиру вже двокімнатну, де й зʼявився наш син.

Я стала вдовою, коли дитині виповнилося вісім років. Квартиру спочатку купували на моє ім’я, плануючи потім переоформити папери на мене та чоловіка, але потім якось закрутилося. Тож я була єдиною власницею житла.

Доводилося багато працювати, щоб утримувати дитину, самій якось жити. Потроху я відкладала гроші на другу квартиру. Це була моя подушка безпеки на старість. Не хотілося висіти мертвим вантажем на шиї у сина, ось я й заробляла на додаткове джерело прибутку.

Другу квартиру вдалось купити, коли син вже навчався на третьому курсі університету. Жив він у гуртожитку, тож ту квартиру я вирішила здавати. Ремонт там був, деякі меблі теж. Для орендованого житла саме воно.

Жити стало легше. Я вже за звичкою стала відкладати гроші, і до випуску сина з університету накопичила йому на машину. Нехай не нову, але цілком бадьору іномарку.

Після університету син повернувся додому. Я в його життя не лізла, стосунки у нас були чудові, а жити разом було дешевше. Але в нас була домовленість – якщо збереться жити з дівчиною, то не тягне її до мене у хату, а винаймає квартиру.

Так він і зробив, коли почав серйозно зустрічатися з Христиною. Дівчину він зі мною познайомив, позначивши цим, що наміри в нього серйозні. Я від його нареченої була не в захваті. Надто вже вона намагалася до мене підластитися, аж нудно стало. Але не мені з нею жити.

Я не пропонувала сину зайняти другу квартиру, а він не питав. Вони винайняли квартиру, пожили пів року разом, а потім зіграли весілля. Я на цей захід подарувала їм гроші, досить велику суму. Хоча судячи з обличчя нареченої, вона чекала на якийсь інший подарунок.

Після весілля ще з пів року молода сім’я жила в орендованій квартирі, а потім невістка сповістила, що скоро буде дитина. Я привітала майбутніх батьків, але не побігла до нотаріуса переписувати квартиру, як на те чекала Христина.

Але коли невістка мала піти в декрет, син попросив мене пустити їх пожити на ту квартиру, бо на одну зарплату сина вони не житимуть, а виживатимуть. Він сподівався змінити роботу, але останньої миті все зірвалося.

Я погодилася. Але ми відразу обмовили, що живуть вони у квартирі лише доти, доки не закінчиться декрет Христини. За цей час вони мають щось вирішити із житлом.

Невістка сяяла. Мабуть, вирішила, що квартирне питання вирішене раз і назавжди. Я не почала її розчаровувати, тим більше, що всі подібні питання вирішувала з сином, а не з його дружиною.

Через пів року Христина має повернутися на роботу. Син сказав, що у них вже відкладено гроші на початковий внесок. Я думала, що питання вирішене, але невістка мала іншу думку.

Вона в мене в лоб запитала, а чи не жирно мені буде з двома квартирами, тоді як у мого сина немає жодної. Що ж це я за мати така, якій начхати на власну дитину та онука.

– Я вважаю, що мій син спроможний сам заробити собі на житло, як це свого часу зробили ми з його батьком. Чим змогла – допомогла, – мене складно спантеличити.

Тут мені невістка й заявила, що вона мені народила онука, а бабця, тобто я, плювати на цього онука хотіла. І душа в мене не болить, де і як буде моя кровиночка жити.

Хоча я могла б одну з квартир подарувати чи сину, чи онуку. Отак живеш собі, а потім з’ясовується, що тобі дітей народжують, а ти за це маєш квартирами віддаровуватись.

Довелося Христину на землю грішну спускати, що дитину вони планували для себе, а не для мене. А щодо квартир ми з сином усе обговорили.

– Ну, раз вам плювати на онука, то ви його більше не побачите. Ось і сидить у своїх квартирах на самоті, подивимося, як заспіваєте у старості, – психує невістка.

Ось вже від кого я не хочу залежати в старості, то це від такої продуманої невістки, боронь боже.