Невістка з декрету вийшла, а виявилося, що онук у них не може відвідувати садочок. Занадто часто хворіє

Невістка з декрету вийшла, а виявилося, що онук у них не може відвідувати садочок. Занадто часто хворіє. За місяць рази три туди й сходив, а решту – по лікарняних пролежали.

Побігли лікарями, а ті в один голос – все з ним нормально, просто імунітет ще слабенький. Краще якось потихеньку гартуватися вдома, ніж завжди він з садка заразу носитиме.

Логічна пропозиція, ніхто не сперечається, але постало питання – хто сидітиме з дитиною. Грошей на няню у сина з невісткою немає, вони платять іпотеку, звільнитися вона з тієї ж причини не може.

Залишилися тільки я та свати. Але є нюанс – я ще працюю. А ось сваха вже на пенсії, сидить вдома, серіальчики дивиться, з подружками на лавці пліткує.

Логічно, що діти звернулися до неї, навіть обіцяли якісь гроші їй підкидати за працю, але сваха руками замахала.

– Ой ні! Я вже й ходжу важко, іноді голова так болить, так крутиться! Куди мені з дитиною? А якщо станеться щось?

До цього я ніколи не чула, щоб вона на здоров’я скаржилася. Особливо коли напрошувалася до мене на дачу.

Я на дачу їжджу навіть не кожних вихідних, сил не вистачає, ось вона й випросила у мене дозвіл посадити там кілька своїх грядочок, а то що даремно земля простоює.

І мотається вона на дачу через день. А це спочатку автобусом до вокзалу, потім електричкою, потім ще хвилин двадцять від станції пішки.

Якби вона ледве ходила, то навряд чи вона б такі вояжі через день собі влаштовувала. І точно не розвивала б на дачі таку бурхливу діяльність.

Я на дачі вже давно нічого не саджу. Поки живий був чоловік, їздили машиною у вихідні, він город любив, а я за компанію.

А як чоловіка не стало, синові віддала машину, а сама лише квіти там вирощувала, за якими догляду не потрібно. Ото на пенсію вийду, тоді, може, городом й стурбуюсь.

Свати ж там грядки розбили, навіть картоплю цього року посадили, як я помітила. Мені ж не шкода, на здоров’я. Але щоб туди мотатися і ще справами займатися, треба мати неабияке здоров’я.

Проте з онуком сваха посидіти не може, натомість на дачу їздити може. Це вона запросто. А дочці із зятем допомогти – не хоче, знайшла відмовку, на здоров’я все звалила.

Зараз з онуком сиджу я, взяла два тижні відпустки. Потім дочка сесію закриє, теж обіцяла допомогти братові з дитиною за якусь невелику оплату. А що робити далі?

Восени дочка знову навчатися піде, мені максимум ще тижнів зо два дадуть, а потім все, або в садок, або няню наймати. Ну чи сваху вмовляти, хоча в цей варіант я вірю найменше.

Є надія, що за ці пару місяців в онука з імунітетом краще стане, можна буде його в садок віддати, але ж треба й інші варіанти розглядати.

Син на тещу злиться, навіть просив мене заборонити їй моєю дачею користуватися, раз вона допомагати не хоче. Але я так чинити не буду, негарно.

Вона там саджала, поливала, доглядала, нехай вже врожай збере, а наступного року подивимось. Може, совість у ній прокинеться, допоможе дітям у непростій ситуації. Я в це дуже хочу вірити.