Невже мати не може зрозуміти, що заважає мені будувати своє життя і зібрати хоч якусь суму?

Батьки розлучилися, коли ми з братом були ще школярами. Відразу ж ми переїхали до бабусі. Тут також мешкав і мамин розлучений молодший брат, великий фанат коктейлів. Тому його і вигнали з сім’ї, хоча, бувши нетверезим він не був агресивним чи буйним. У будинку 4 кімнати, тож місця вистачало на всіх.

Після школи я поїхав навчатися до обласного центру, а потім знайшов роботу у столиці. Винаймав кімнату, а коли до мене переїхав брат, знайшли однокімнатну квартиру. Мама пенсіонерка, тому ми одного разу запросили її приїхати до нас на Новий рік, щоби трохи розважитися. Їй тут дуже сподобалося, та й нам було зручніше – прибрано та обід приготовлено. Так мама “гостила” у нас 5 років. Її брат поступово переслав її речі до нас, і я зрозумів, що мати вже не збирається повертатися додому.

Згодом мама полюбила гуляти всім містом, посидіти в кафе, а потім з’їздити ще й на якісь екскурсії в інші міста. Спочатку це було як подарунок на день народження, потім стало нормою. На продукти та на її дрібні витрати ми з братом складалися, і ці гроші лежали у вазі на столі. Мама з часом стала говорити, як би жартома: «а вазочка вже порожня, підкиньте трохи». Ми знову давали гроші. Але в цей час у нас були дівчата, витрати зросли, і я запропонував мамі знайти для неї підробіток. Вона бібліотекар і неподалік нашого будинку можна було влаштуватися без проблем. Робота не важка, вона знає що робити, а 200 доларів їй було б на кафе та прогулянки. Але вона образилася, сказавши, що своє відпрацювала і їй вже важко. Хоча їздити вдень містом, їй не важко.

Брат із дівчиною знайшли квартиру, і з’їхали, а в мене з’явилася можливість жити разом зі своєю дівчиною. Довелося розпочати цю неприємну розмову щодо від’їзду мами до себе додому. Вона розплакалася, образилася, але все ж за тиждень поїхала. Ми переслали її речі назад. Це було на початку весни.

Незабаром вона вже скаржилася нам, що з бабусею у неї постійні сварки, що брат її виживає з дому. Кожен день починався зі скарг, із претензій до всіх, і навіть погроз, що вона нікому не потрібна, і їй нема чого жити на цьому світі. Хоча за логікою речей вона має дбати про свою маму, якій уже 84 роки!

Восени я забрав її до себе знову. Вона відразу ж стала бадьорою та енергійною, любить погуляти своїми улюбленими місцями в місті, посидіти в кафе не один раз на день, постити фото з прогулянок та з кавою в соцмережі. А в мене почалися сварки із дівчиною. Вона пропонувала залишити матір тут, а самим винайняти іншу квартиру. Але я не можу оплачувати одразу дві. Брат поїхав до Польщі на роботу і просто надсилає їй свою частину грошей. А всі проблеми тепер лягли на мене.

Невже мати не може зрозуміти, що заважає мені будувати своє життя і зібрати хоч якусь суму? Якби в неї не було де жити, я міг би її зрозуміти. Що за егоїзм такий із її боку?