Незабаром ми дали оголошення про продаж будинку з позначкою «разом з кошеням»

Ми з чоловіком все жили по зйомних квартирах, коли я дізналася, що в селі при смерті двоюрідна бабка Томка. Дітей у неї не було, а хто її доглядати буде, тому вона і відпише свій будинок.

Порадившись з чоловіком, ми вирушили до неї. На вигляд звичайна стара, але її погляд пронизував наскрізь. Ми залишилися у неї. Незабаром чоловік поїхав на вахту, і я залишилася одна у ліжку бабусі. Її прикази прохання були постійні. То посадити в крісло, то винести його в сад і її туди посадити. А трохи освоївшись, я почала чути перешепти сусідів про те, що вона відьма.

Сусідка потім в лоб зарядила:
– Не боїшся її? Вона в молодості приворот робила на мужика, а той незабаром помер. Діти її бояться, а будинок такий похмурий і страшний, що він нього віє нечистю.

– Та що ви! – перехрестилася я і пішла далі.
– Ти диви, а то передасть після смерті все, що вміє, – кричала сусідка слідом.

Незабаром бабці взагалі стало погано. Приїхав чоловік, вона його на дух не переносила. Вночі почала вити і кричати не зрозумілими визгами, як ніби щось з неї виходило. Покликала мене хрипучим голосом, а чоловік сказав:

«Не йди, а то раптом і правда в ній щось є». Зібравши волю в кулак, я все-таки пішла до неї.

– Дай свою руку! – наказала вона, – мені треба тобі передати свій незвичайний дар.
– Не дам! – побігла геть з кімнати, грюкнувши дверима, і сховалася в сусідній кімнаті за фіранкою і почала читати всі молитви, які знаю. Вереск і крик стояв у вухах. Почали битися посуд і скла. Піднявся вітер, і щось загримотіло об підлогу. Через хвилину стихло. Вбіг чоловік, а я стою бліда, вся тремчу і боюся поворухнутися. Дар мови відібрало. Він відкрив двері в кімнату бабки, вона лежала без душі, а навколо були розкидані речі, побитий весь посуд. Від вікон залишилися одні рами.

Скло було вибие і лежало на вулиці на землі, як ніби хтось виривався і тікав з кімнати через вікна. Бабцю поховали. Через три доби в кімнаті був наведений порядок і вставлені вікна. Життя стало спокійніше, як з-під ліжка, на якому вона спала, виліз чорний кіт.

– Дивись. Звідки він взявся? Скрізь було закрито.
– Може, приблудився, – сказала у відповідь я.

Підійшовши до нього, я спробувала його погладити, як він тут же вчепився в руку кігтями. Застрибнув на крісло, де любила сидіти бабка, і пильно каре-жовтими очима дивився на нас.

Чоловік спробував його прогнати, але він зашипів і не підпустив його до себе. На наступний день чоловік все-таки піймав його, засунув у мішок і відвіз подалі від будинку. Його не було дві години, на зворотному шляху він врізався в дерево і пом’яв машину.

Після його повернення на порозі сиділо чорне кошеня і сичало на нас. Що ми тільки не намагалися з ним робити, він постійно повертався, а з нами відбувалися всякі незрозумілі нещастя. З чоловіком зрозуміли, що бабка вселилася в нього, і спокою нам для життя не буде.

Незабаром ми дали оголошення про продаж будинку з позначкою «разом з кошеням». Звичайно, будинок продали за низькою ціною, так як новим господарям пояснили, що в кота вселилася бабка. Мене вважали ненормальною, ну, а як ще? Купили інший будинок з доплатою, але перш ніж купувати, поцікавилися про наявність тварин…