Марина чекала на свій день народження, перший після одруження.
– Сергію, треба продукти купити. Допоможеш мені завтра?
– Допоможу. А….
– Що ти хотів сказати?
– Кого запросимо на твій день народження?
– Я хотіла покликати лише маму, вона приїде вдень на чай. А вечір ми з тобою проведемо вдвох. Вона ж мама народ ила мене, виховала.
– Це правильно, але ми тепер сім’я, моїх теж треба покликати. Батьків, сестру, тітоньку обов’язково.
– Я не розраховувала на це, але якщо ти хочеш, то давай запросимо.
– От і добре, вдень всі разом посидимо, а ввечері вдвох. Класно ж.
***
– Оплатиш, я потім тобі половину переведу? – Запитала Марина перед касою. – Як завжди. Бо в мене повної суми немає на карті.
– Половину? День народження твій, пригощати ти мусиш. Всю суму повернеш, можеш двома частинами. Я зачекаю на твою зарплату.
– Але ж я не збиралася нікого запрошувати крім мами?
– А мої, значить, не люди?
– Не в цьому річ, я планувала вдвох відзначити! Вечеря святкова, маленький тортик. Зайвих грошей у мене немає.
– Вдома поговоримо. Я оплачую, але ти все повернеш.
Марина засмутилася, гроші їй були потрібні. Не так багато вона й отримувала ще. Оплачували вони з Сергієм усе навпіл. На комуналку, на продукти скидалися, решту кожен витрачав сам.
Вона планувала купити собі новий комп’ютер для роботи, старий уже не тягнув. Марина вже рік працювала в інтернеті, справи просувалися клієнти приводили нових клієнтів.
В офісі теж працювала, але мріяла, що зароблятиме лише віддалено. Усі її “розваги” за комп’ютером вечорами Сергій вважав пустощами.
День народження пройшов весело. Мама подарувала гроші, небагато, скільки змогла, але це на справу. Родичі чоловіка скинулися на сервіз.
Пізніше Марина дізналася, що сервіз давно припадав пилом на верхній полиці в коморі, чекав зручного випадку.
У чайнику була невелика листівка, адресована свекрусі від брата. І рік! Сім років тому. Сім років на неї сервіз чекав!
Марина повернула гроші чоловікові за день народження, – всі. Сервіз залишила у коробці та навіть листівку там же – у чайнику. Посуду вистачає.
***
– Марино, а ти пам’ятаєш про мій день народження?
– Пам’ятаю. Різниця у нас два місяці. Рівно два.
– Я вирішив запросити всіх своїх родичів та кілька друзів. Буде сімнадцять гостей. Твоїй мамі напевно буде нудно з ними. Вона ж самотня. Напевно, не варто її запрошувати.
– Твій же день народження. Але на мій ти запросив своїх, хоч я не хотіла.
– Це інше.
– Не інше, але мамі я поясню. Вона просто прийде тебе привітати.
– Ось і домовились. Ти одразу переведи мені гроші на свято, список склади. Мої люблять салат з креветками та стейки з червоної риби.
– Нічого не маю проти такого меню, тільки ось платитимеш сам! Свято ж твоє, тож і пригощати ти повинен!
– Але в мене небагато, я витратився!
– У мене також немає. Мені ще подарунок тобі купувати.
– Можна грошима й одразу зараз.
– Ні, я вже обрала, а грошей у мене просто нема. Ти планував свято, ти й плати. Якщо замінити креветки та рибу, то вийде дешевше.
Невдоволений Сергій сплатив за продукти. День народження вдався, але не так. Гості вимагали делікатесів, виявляється, Сергій їм обіцяв.
Подарунки імениннику не сподобалися. Рідня скинулася на електробритву. Друзі взагалі відбулися символічними подарунками – набір пивних кухлів.
А дружина! Пуф в передпокій подарувала. Гарний подарунок, потрібний, бо Сергій табурет старий прилаштував. Зручний пуф. Подарунок практичний.
Сергій і сам практичний, дружині на день народження подарував… маленьку сковорідку, щоб засмажку в суп робити. Двісті гривень сковорода, – пуф дорожчий.
Через зіпсований день народження Сергій влаштував скандал дружині. Йому не сподобалося все. Грошей не лишилося, ніхто не подарував нормальну річ.
А пуф! Він чекав на щось цікавіше, наприклад годинник. Натякав дружині. Марині дісталося і за стіл. Гості були незадоволені, а вона господиня. І бенкет не сплатила, а вона ж дружина.
Марина слухала мовчки, а потім почала збирати речі. Не свої, чоловіка.
– Мені набрид твій підхід до свят. Ти людина практична, практикуйся в іншому місці.
– Чому повинен піти я? Це орендована квартира!
– Бо ти прийшов сюди! Цю квартиру я винаймала ще до тебе, угода оформлена на мене. Так що йди. – Хоча, зачекай. У тебе є вибір.
Сергій зрадів, завмер, і навіть усміхнувся, але…
– Ти можеш забрати одну річ. Сервіз або пуф.
– Сервіз, мама говорила при розлученні забрати …
– Чудово! Забирай та прощавай! Подаруєте його моїй наступниці, – навіщо затрачатися…
Так і закінчилося їхнє сімейне життя. Мабуть, не доля…
А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
- Тітко Таню, а мама сказала, що ми у вас будемо жити! Тетяна завмерла у…
— Я не зрозуміла, що Лєна робить у нашій квартирі? — суворо запитала Тетяна у…
Христина протирала кухонний стіл, коли за спиною грюкнули вхідні двері. Не звичне буденне грюкання, а…
Леся стояла на кухні, ледве стримуючи сльози. Її голос тремтів від образи, коли вона знову…
– Андрюшо, що ти робиш? – розплющивши сонні очі, перелякано запитала Катя, побачивши чоловіка, що…
- Обіцяй мені одну річ, - сказала мати доньці вранці, в день її весілля. -…