Ніколи не скаржтеся на чоловіка ні його матері, ні своїй. Ми з чоловіком в шлюбі вже понад 15 років. Є дочка у нас – майже підліток. За ці роки було всяке: сварки, сльози, розбирання на ґрунті ревнощів (небезпідставно, до речі), але незважаючи ні на що ми дотепер разом.
Коли дочка була зовсім маленька і я перебувала в декретній відпустці по догляду за нею, то ми з чоловіком віддалилися одне від одного. Він був зайнятий зароблянням грошей, щоб нас утримувати, а я була по вуха в материнстві.
Було також багато моментів які мене не влаштовували: чоловік не допомагає по будинку і з дитиною, мало нам приділяє уваги тощо. Кому ще на це поскаржитися? Звісно, мамі, ну і свекрусі іноді.
Так ось робити цього не можна ні в якому разі. Чому? Та тому, що якщо ви у хвилину слабкості поскаржилися на чоловіка своїй матері, то це означає, що це була лише хвилинна слабкість, не більше. Ви чоловіка через день-два вибачте і забудете свої скарги, а ваша мати не забуде.
Скаржитися ж свекрусі на її дитину, її кровиночку, нехай навіть він у ваших очах і буде самим що ні наїстися негідником, ще гірше. Свекруха вирішить, що ви не любите її сина і якщо не відразу, то пізніше обов’язково вас в цьому дорікне. Так що якщо у вас є деякі претензії до чоловіка, пред’являйте їх тільки йому особисто.
- Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. - Ех, одружитися б мені знову... Вибрав…
– Сину, ми з батьком довго думали, який подарунок тобі зробити. Ось тобі справжній чоловічий…
— Миколо, привіт! Хто це з тобою? — крикнула через паркан цікава сусідка по дачі.…
Юлі скоро мало виповнитися 25 років. І від неї пішов хлопець. Ось так узяв і…
Юля поспішала. Закупивши все необхідне, ще встигла підібрати для себе красиву сукню. Її Олегу має…
Катя стояла перед дверима сусідки з маленькою порцеляновою сільничкою в руках. Звичайна, майже дитяча звичка…