– Ніночко, а давай ти мені просто скажеш, що ти хочеш, і я все зроблю. Домовились? – Все-все?! Чесно?! – Чесно. Говори!

Олег ремонтував пилосос, коли у кімнату зайшла його дружина Ніна. Вона мовчки зиркнула на чоловіка і сіла на диван.

– Олежику, ти мене любиш? – раптом запитала жінка.

Олег застиг з інструментом в руках.

– Кохана, до чого такі питання? – здивувався він. – Звісно, люблю! Ти сумніваєшся, чи що?!

– Олежику, а я ось точно знаю, що ти мені зараз брешеш! – раптом сказала Ніна. – Не любиш ти мене зовсім!

Олег повільно відклав інструмент.

– Значить так, люба моя, ти можеш мені сказати, в чому власне справа? – запитав він. – Ти, може, хочеш, щоб я купив новий пилосос?

– До чого тут пилосос, Олежику?! – ахнула Ніна. – До чого? Я знаю чудово, що ти наш полагодиш, і він ще багато років нам служити буде вірою і правдою…

Олег не розумів, що відбувається.

– Може, ти хочеш нову пральну машинку? – нарешті запитав він. – Нема питань, куплю!

– Олежику, наша пралка чудово працює …

– Тоді ти, напевно, хочеш, щоб я квитки в кіно купив?

– Олежику, тобі чудово відомо, що я в кіно ходити не люблю, мені там нудно.

– Ніночко, а давай ти мені просто скажеш, що ти хочеш, і я все зроблю. Домовились?

– Все-все?! Чесно?!

– Чесно. Говори!

– Ось скажи мені, любий мій, чому ти мені квіти не даруєш? Наприклад, моїй подрузі Вірі її чоловік Петро на Восьме березня такий букет подарував… Такий букет… А ти що?

– Блендер, як ти й просила!

– От… А Вірі букет! Троянди, такі гарні…

– Ніночко, а ти справді букет той хочеш?

– А чому ж ні?! Будь яка жінка буде рада такому подарунку! Ти не згоден?

– Я згоден. Тільки ось, коли я тобі одразу після нашого весілля на Восьме березня приніс букет, ти чомусь не зраділа, і ще й сваритися на мене даремно почала… Значить, тобі тепер букети дарувати?

– Сварилася? Хоча точно, сварилася… Ні, Олежику, я букет не хочу… Чи розумієш, за нього такі гроші великі ти заплатиш, а він уже через день зав’яне. Мені шкода, краще вже фен мені подаруй тоді.

– От, Ніно, саме так ти мені й сказала!

– Але, Олежику, ти ж мені і золото не даруєш ніколи. А ось моїй подрузі Каті чоловік на Новий рік браслет подарував. Такий гарний…

Олег, який уже зібрався продовжити ремонт пилососа, знову відклав викрутку в сторону…

– Ніно, так мені тепер тобі прикраси можна дарувати?

– Що значить можна? Треба!

– Чудово! Я тобі таку каблучку придивився. Завтра ж куплю.

– Що? Але я хотіла, щоб ти мені мультиварку купив! А ти що ж це вирішив гроші на таку нісенітницю витратити?

– Ніно, я не зрозумів, ти сама мені тільки що сказала, що…

– Я передумала, Олежику, мультиварка мені більше подобається. До того ж я всі ці прикраси і не люблю зовсім.

– От і добре, значить, я куплю тобі мультиварку.

– Олежику, а Галинці чоловік абонемент у салон краси подарував. Ось це так подарунок!

– Згоден. Я тобі теж такий подарунок робив одного разу.

– Я пам’ятаю!

– Ну? Ти ще тоді знову сварилася на мене. Заявила, що перукар у тебе свій. Подружка твоя Вірочка, вона ж у салоні краси працює. І ти їй більше довіряєш. Вона ж і твоїми нігтями займається.

– Ну, так, тут ти маєш рацію, я своє волосся і нігтики нікому, окрім Віри, не довіряю! Але Ірі, наприклад, чоловік оплатив послуги масажиста. Молодець, правда?

Олег усміхнувся.

– Люба моя, але ж я і такий подарунок тобі робив. Ти ж тоді у масажиста навіщось запитала скільки його послуги коштують, а потім мені ще місяць виказувала, що я гроші на вітер викинув, бо в мене у самого масаж тобі робити краще виходить.

– Ну, це й справді так…

– Справді. Я ж, коли на фельдшера в училищі навчався, у нас там для студентів додаткові курси були, і я на них ходив. У мене навіть сертифікат є масажиста… Ніно, ну, чесне слово, я не зрозумію, чого ти від мене хочеш?! Я на все готовий. Тільки тобі нічого цього, виявляється, не треба.

– Олежику, а ось Юлі чоловік путівку в санаторій купив і вона скоро туди поїде…

– Одна?

– Одна…

– Ти хочеш їй компанію скласти? Так я миттю збігаю тобі по путівку.

– Так? Чудова ідея… Хоча постривай! А ти зі мною не поїдеш?

– Я? Ні, звісно. Твоїй же ж подрузі чоловік путівку для неї тільки купив.

– Але я одна не хочу. Що я там без тебе робитиму, Олежику? Ми ж завжди разом відпочиваємо. Ні, я не хочу в санаторій…

– Значить, не хочеш? Точно?

– Не хочу, точно! Олежику, а на що ти заради мене готовий? Сам. Без моїх прохань. Тільки чесно!

– На все, люба! На все!

– Так? І до батьків моїх поїдеш?

– А чому ж ні? Там зараз добре. Восени ж і гриби вже пішли.

– Гриби? А, ну так…

– Поїхали, Ніно? Заодно й букет з осіннього листя я тобі зберу! Воно ж тобі так подобається!

– Так? Ще й жайворонків послухаємо, поки вони ще не відлетіли… Романтика…

– А хочеш я свій фірмовий пиріг потім спечу з грибами? Він же ж тобі завжди подобався!

– Хочу, Олежику, хочу…

– А ще я у батька свого човна можу взяти. Покатаємось. Як раніше. Пам’ятаєш?

– Пам’ятаю… Чудова ідея, Олежику. Мені подобається. А ти в мене, виявляється, романтик.

– А ти сумнівалася?!

– Ні, Олежику, не сумнівалася. Все ж таки ми з тобою вже п’ять років разом живемо. І я люблю тебе дуже– дуже.

– От і я люблю тебе… І роблю все так, як ти просиш, щоб ти не сердилася і не переживала. Ти ж сюрпризи зовсім не любиш!

– Точно, Олежику! І все у нас з тобою добре. Тихо і спокійно. Вірі ж Петро он зраджує, я точно знаю, саме тому і букет їй приніс, вибачався за те, що вона його з іншою застала…

– Так?! Ну буває…

– А Федір Каті, погуляв тоді, та так, що машину продавати довелося. Катя на розлучення казала подасть, так він їй і прикупив цей золотий браслетик до Нового року, щоб вона заспокоїлася.

Олег узяв у руки викрутку і почав лагодити пилосос…

– Здається, наша розмова набирає іншого обороту, – подумав чоловік.

– А Галинка скаржиться постійно на те, що чоловік її Володька в гаражах став пропадати і від домашніх справ втікати… Ось він їй, коли вона йому претензії висловлювала, і вручив цей абонемент в салон краси. Ні, ти, краще вдома сиди, та й мені допомагай. А зачіску мені й Віра зробить…

Олег усміхнувся.

– Масаж твій і справді найкращий, тут питань немає. На відпочинок одній мені їздити не хочеться. Так у нас з тобою все чудово, Олежику. Набагато краще, аніж у моїх подруг!

– Ось і я тобі про те ж говорю, люба, а ти мені тут про подруг своїх розповідаєш…

– Олежику, чуєш, Олежику, а я знаю, який подарунок ти мені ще не дарував… І я проти такого подарунка заперечувати не буду!

– Це ти про що говориш, люба?

– Олежику, я дитинку хочу… Ми ж з тобою вже п’ять років разом.

– Так? Та я й сам не проти такого подарунка! Ну, що може попрацюємо в цьому напрямку?

– Так, Олежику. Ти ж, як виявилося, у мене найлюблячіший і найдбайливіший чоловік. І подарунки мені робиш найкращі!

Олег знову відклав викрутку, взяв Ніну на руки і поніс у спальні…

…Через тиждень Ніна з Олегом, як і планували, з’їздили в гості до батьків Ніни. Там вони ходили по гриби, слухали спів птахів, каталися на човні. Ніна ще раз переконалася в тому, що кращого за її Олега чоловіка у світі нема!

Батьки Ніни були дуже раді приїзду молодих, адже із зятем у них давно встановилися добрі стосунки.

Через місяць після відпочинку у селі Ніна повідомила чоловікові, що в них буде дитина.

А ще через вісім місяців у них народилася донька Любочка!

І цей подарунок Ніна оцінила!

– От чого мені, виявляється, для повного щастя бракувало, – думала вона. – А то квіти, золото, салони… Усе це нісенітниці! Головне, щоб поряд був коханий і люблячий чоловік. А мій Олежик, саме такий! І подарунок мені зробив чудовий!

Олег зустрічав дружину з пологового із букетом троянд та оксамитовою коробочкою, в якій лежала золота каблучка.

А ще він купив їй абонемент у спа-салон – хай розвіється.

А він уже сам із донькою посидить, це ж і його подарунок теж.

І він йому дуже подобається!