– Нормальні мужики хоч якісь гроші до хати приносять. А ти ледар. На моїй шиї сидиш

Максим втратив роботу три місяці тому. З того часу Ніна стала його поїдом їсти.

– Нормальні мужики хоч якісь гроші до хати приносять. А ти ледар. На моїй шиї сидиш.

Максиму було дуже прикро, як його дружина обзивала.

– Я ж не винен, що закрили підприємство. Хоч і копійки не приніс, так я за цей час Єгорівні ворота зробив, Зої дах підлатав… М’ясо та яйця в сім’ю приніс. Ну не гроші звичайно, але все ж таки допомога.

– А хто всі інші продукти купуватиме та одягатиме дітей? Ти ж бачиш, як я зашиваюсь. Іди роботу шукай. Нероба, – крикнула дружина.

– Ніно, я вперше без роботи залишився. Це вже нестерпно. Ти чому не хочеш потерпіти. Знаєш, що Петро пообіцяв за місяць до себе в цех взяти на роботу.

Вона так почала допікати Максима, що той у Сінгапур був готовий вже втекти.

Одного чудового ранку зібрався Максим у ліс.

– Хоч там відпочину від сварок, – подумав він. Взяв козуб і пішов.

Макс не любив углиб лісу заходити, боявся, що загубиться. Заблукав він якось у 18 років. Зайшов далеко і добу блукав, перш ніж до села вийшов. З того часу тільки неподалік дороги гриби збирає.

Іде лісом, насолоджується тишею і співом птахів. Вдалині помітив велику шляпу гриба. Підходить ближче, а там зовсім не шляпа. Як побачив Макс це добро, йому стало погано. Видно хтось сильно в туалет захотів, дорога ж ось поруч.

Максим переступив “добро”, а під ногами гаманець у траві лежить. Та такий пухкий, видно, лежить щось у ньому.

Підняв він його, аж руки затремтіли, а коли відкрив його, то дуже здивувався, коли побачив іноземні купюри. Перераховувати не став, поклав у кишеню. Та так замріявся, що забув, що настав час додому повертатися. Далеко пішов.

Іде додому, а сам думає. Слава богу, що ніхто більше на нього не кричатиме і на роботу гнати не буде.

– Усі “дірки залатаю”, дочкам речі необхідні куплю, подарунки всім зроблю і себе не ображу, – думав Макс.

Все ближче до дому підходить. А фантазія ще дужче розігралася!

– А може взагалі від дружини поїду. Хай трохи посумує, та зрозуміє, як без чоловіка жити.

Що тільки не передумав Максим, доки додому повертався.

Ось вже сто метрів лишилося. Як грім серед ясного неба. Совість його гризти стала.

– А може, людина журиться. І це його заробітна плата за кілька місяців. А якщо на квартиру збирав і ще позичав.

Голова кругом пішла у Макса. Встав він як укопаний, зрушити з місця не може. А совість все шепоче та шепоче. Віддай гаманець. Це не твоє.

– Так. Гад я. Ось розмріявся.

Став за номером дзвонити. Взяв слухавку чоловік.

Максим про ліс питав, про дорогу. Усе натяками. Чекав, доки про гаманець сама людина заговорить. Так і сталося.

Виявилося, що це водій великовантажного автомобіля. Гроші віз за вантаж. Зупинився “по справі”, а гаманець випав.

Ой, як він дякував Максиму. Та повірити не міг, що гаманець знайшовся. Обіцяв приїхати за три дні.

Розповів він цю історію на роботі хлопцям. Всі дивувалися, що така порядна людина попалася. Навіть до керівника історія дійшла. Він сказав візитівку йому свою вручити.

– Якщо робота потрібна хлопцеві, нехай дзвонить і на співбесіду приїжджає, – сказав керівник Олександр Петрович. – Потрібні мені люди чесні та порядні, – додав він.

За три дні приїхав за гаманцем Олег, так звали водія великовантажного автомобіля. Віддячив Максу, десять тисяч йому залишив на знак подяки та візитівку керівника віддав.

– Ти подзвони до Олександра Петровича. Йому такі люди потрібні, – запевнив Олег.

Макс був радий, що з’явилася можливість влаштуватися працювати.

Він зателефонував до Олександра Петровича, а той, у свою чергу, запропонував Максиму роботу в службі безпеки. Оклад хороший пообіцяв.

– Робота вахтовим методом. Ти будеш підпорядкований у мого друга. Усьому навчишся. Справа нехитра. Нам чесні люди потрібні, – додав Олександр Петрович.

Розповів Максим дружині про пропозицію щодо роботи. А вона йому:

– Бачити тебе тижнями не буду. А хто по господарству допоможе? Ти на минулій роботі щовечора додому приїжджав. І вихідні по господарству порався. А зараз?

Розсердився Максим, став збирати речі. І каже.

– Я ухвалив рішення. Їду влаштовуватись на роботу.

Дружина бурчить незадоволена. А Макс їй:

– А на які гроші ремонт робитимемо? Машину хотіли змінити. На які такі гроші?

Замовкла Ніна. Задумалася. І почала чоловікові допомагати в дорогу збиратися.

Гідну зарплату став Максим отримувати. Два тижні на вахті, два вдома. Ремонт зробили, машину новішу купили. Та й стосунки з дружиною краще стали.

Ставте вподобайку та залишайте коментарі, що думаєте з цього приводу?