— Ну, чому ти просто не можеш сісти перед телевізором і дивитися передачі про здоров’я та політику?

— Діти, дайте йому спокій, він уже старенький, у нього і ноги хворі і… — Даша не встигла домовити, бо слухавку з її рук вирвав батько, від якого пахло піною для гоління, міцною кавою та чипсами.

— Вася, я зараз м’яч з балкона кину, ви поки що розімніться, а я через п’ять хвилин буду.

Дід Паша повісив слухавку та пішов на балкон, щоб скинути футбольний м’яч.

— Тату, скільки можна? Тобі 70, а не 14, — голосила донька, дивлячись на те, як старий натягує гетри та змінює футболку з написом «Iron Maiden» на футбольну форму Барселони.

— Саме так! Я старший за цих хлопчаків, а значить, досвідченіший. Моя команда завжди перемагає!

— Ну, чому ти просто не можеш сісти перед телевізором і дивитися передачі про здоров’я та політику?

— Про здоров’я це ти порадиш чоловікові своєму подивитися, він з дивана вже третій день встати не може. Попри те, що харчується одними енергетиками та курячими крилами. За всіма законами фізики він уже мав злетіти!

– Я все чую! — пролунав крик із зали.

— Добре хоч чує, я якось вирішив подивитися з ним цю нісенітницю, де всі кричать і з’ясовують, у кого санкції довші, то мені з Житомира друг подзвонив, попросив телевізор тихіше зробити.

— Ну ти хоча б одягни свій собачий пояс!

– Пацани не зрозуміють! Псом кликатимуть!

— Так, я не зрозуміла, чи це в тебе цигарки в гетрах?

— Ні, це поролоновий амортизатор, щоб ноги м’ячем не відбити.

— Ану, покажи!

Дід закотив гетри, і назовні з’явився ряд фільтрів.

— Я ж говорю, амортизатор.

— Ти що, захворіти хочеш?

— Та це ж не мої! Вадік з першого під’їзду просив у себе потримати, бо його мамка гуляти не випустить!

— Ти пив пігулки?

— Ні, у мене від них волосся випадає.

— То ти ж лисий!

— А я про що тобі говорю!

— Щоб я тебе в нападі не бачила! Стій на воротах!

— Щось я не пам’ятаю, щоб Мессі стояв на воротах! — показав дід на прізвище, написане ззаду на футболці.

— Та начхати мені, де твій Мессі стоїть, на його зарплату можна біопротези поставити і всі органи поміняти, а на твою пенсію поміняєш лише батарейки в тонометрі та фільтр у чайнику.

Дід Павло пирхнув, а потім заліз на стілець і почав ритися в антресолі, шукаючи воротарські рукавички.

— І щоб ніяких кішок та собак додому не тягнув! — суворо промовила Даша і схрестила руки на грудях.

— Між іншим, дворові песики — найвідданіші! — скривджено заявив дід Паша і почав натягувати бутси.

— А в нас є Костик, чому ти з ним не гуляєш? — показала вона на чихуахуа, що тремтів на стільці і не знав, як звідти спуститися.

— Щоб його голуби знову потягли?!

Даша закотила очі.

— І щоби вдома не пізніше 10! — суворо сказала дочка, розвертаючи прилад для вимірювання тиску.

— То зараз же літо! Канікули!

– У тебе цілий рік канікули, ти що, забув?

— То це в мене, а в пацанів школа! З ким я потім у футбол ганятиму і на риболовлю ходитиму? А багаття палити? О 10 годині найцікавіше починається, ми курінь за дорогою збудували і в козаків-розбійників у сутінках — саме те грати!

— Подзвони своїм ровесникам. Зустрінься з ними. На риболовлю сходіть.

Дід махнув рукою, а другу подав для виміру тиску.

— Із цими пердунами каші не звариш! Вони у своїх Фейсбуках цілими днями ниють, як чудово було 200 років тому і біленьку валідолом запивають. З таким на річку підеш — лопату брати доведеться.

– Черв’яків копати?

— Скоріше — годувати!

Тут дід Павло зловив потиличника за свій чорний гумор і був висланий за двері.

— Тату, давай там обережніше, адже я хвилююся!

— А ти, дочко, не хвилюйся, а то постарієш зарано. Я тобі, між іншим, рік тому велосипед подарував, а ти його на балкон прибрала.

— Ой, тату, мені не до велосипедів. Робота та…

– Так-так, не вовк, знаю. Гаразд, побіг я, бо там уже розводять, мабуть…

Дочка дивилася на старого, що біг сходами, і не могла повірити, що п’ять років тому лікарі дали йому термін два місяці. У її вухах досі стоять слова батька: “Поки я насолоджуюся життям, ви мене не поховаєте”.

Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!