Ну любить чоловік під жіночі дудки танцювати, нічого не вдієш! Через це ми й розлучилися! Я думала, що вийшла заміж, а він вирішив, що його всиновили

Вирішила до санаторію на вихідні з’їздити. Часто там буваю, відпочиваю від сірих буднів, та розслабляюся.

Поплавати, поспати, сходити на масаж — дрібні радості життя. Поруч кінна база та озеро, краса!

Перебування у санаторії сплатила, речі на два дні зібрала, з колишнім чоловіком про те, що він забере сина, домовилася.

Ранок суботи, мені час виїжджати. За вікном лило, як із відра. Син уже рюкзак зібрав, сидів, на батька чекав. Я раніше поїхала. Сину дев’ять років було, посидить пів години, думала я, великий уже.

Дісталася санаторію за сорок хвилин, оформилася, тільки облаштувалася, колишній чоловік зателефонував, голосно лаявся:

– Як я його повезу? Він весь мокрий! З ніг до голови!

Принагідно фото відправив: син, весь у багнюці й промоклий до нитки, стоїть під козирком нашого під’їзду, скорчивши саму невинну у світі морду.

– То нехай зайде, переодягнеться, — я не побачила проблеми.

– Зайде він, – заіржав чоловік, і звернувся до сина: Сину мій, голосно скажи мамі, де ключі? Ось сюди, давай, кажи!

– Загубив, – пролунав голос сина.
– Стривай! А як він примудрився?

– Вирішив прогулятися, поки я їду!
– У рюкзаку подивися, він же збирав…

– Рюкзак удома, — перебив мене колишній чоловік. А додому не потрапити, бо ключі посіяні! Як я його повезу?

Якось! Так і відповіла. Ми ж не в тундрі, й не за полярним колом, магазини на кожному розі! А машина … Не в сільський же вуличний туалет син впав, просто бруд і волога, це все можна виправити.

За двадцять хвилин колишній чоловік атакував мене фотографіями з примірювальної. Похвалився, скільки одягу зараз накупить синові.

Написала, що вони молодці, побажала вдалих вихідних, та пообіцяла, що повернуся додому не в понеділок вранці, а в неділю ввечері.

Сина у неділю забрала сама. Вийшов від батька задоволений, як слон, в одній руці пакети з обновками, а в другій — самокат.

– Ти це, давай наступного разу його з рук у руки передаси, гаразд? — гукнув колишній чоловік із балкона.

Пообіцяла, що подумаю.

Вдома приємно здивувалася: речі, які син засмальцював, випрали, просушили й акуратно склали. Одяг пристойний купили!

Самокат подивилася – не з дешевих. Синові ще гроші на кишенькові витрати перепали. Ось що означає колишній чоловік знову вільний!

Поки він був вдруге одружений, йому до сина справи не було. Сина до себе не брав, у дружини то діарея, то тиск, то застуда.

Одяг купити не міг — щасливим голосом казав, що йому за позапланові витрати відкусять голову.

Про подарунки взагалі мовчу, мабуть, дружина купувала, дурницю дешеву з інтернет-магазинів замовляла, а чоловікові вручала, щоб дарував.

Тож, ми з сином поки що насолоджуємося адекватним татом і, прийнятним колишнім чоловіком. Поки він знову не одружився! Ну любить чоловік під жіночі дудки танцювати, нічого не вдієш!

Через це ми й розлучилися! Я думала, що вийшла заміж, а він вирішив, що його всиновили! Нічого сам вирішити не міг.

У мене було відчуття, що я зустрічалася з однією людиною, а жити стала з його братом-близнюком. Не витримала, пішла, і жодного разу не пошкодувала, що розлучилася!

Сказати правду, заради сина хочеться, щоб його батько більше не одружився! Або років за десять, коли син зовсім великий буде! Можливо ви мене осудите, але я йому цього бажаю?!