– Ну, не починай, Оленко! – Протягнув чоловік. – Навіщо ці дурниці з розлученням? Ні до чого перебільшувати! Подумаєш, схожу один раз на корпоратив

– Що, навіть розлучення тебе не зупинить?

– Ну, не починай, Оленко! – Протягнув чоловік. – Навіщо ці дурниці з розлученням? Ні до чого перебільшувати! Подумаєш, схожу один раз на корпоратив!

“Так, подумаєш, а не скажеш!” – Так часто говорила її мама.

Вона озвучила свої вимоги. І що? І нічого! Чоловік їх просто проігнорував. Хоча вона не так уже й багато просила, а дрібниці – просто не ходити на корпоратив!

Хіба це так важко? Ось якби він попросив, вона залишилася б удома: чого не зробиш для коханого чоловіка!

Та вона відмовилася б від цього корпоративу і без прохання коханого Гени. Що робити заміжній жінці на корпоративі, люди дорогі? І одруженому чоловікові теж? Адже всі знають, чим закінчуються ці корпоративи.

Вони були одружені майже рік. Усього рік? Чи вже рік? І Олена сильно ревнувала чоловіка, який дуже подобався протилежній статі.

Є такі кавалери, на яких жінки злітаються, як мухи на мед. Якби йшлося про жінку, то подібних тітоньок у селах називають цукорницями.

А як назвати симпатичного мужика, від якого мліють усі жінки будь-якого віку? Навіть маленькі дівчатка намагалися мимоволі пококетувати з гарним дядьком.

Побачивши Геннадія, дівчата починали говорити голосніше і завзято сміятися, сподіваючись привернути до себе його увагу.

Красуні поправляли й без того красиві зачіски, товсті тітоньки намагалися втягнути животи, а зігнуті бабусі – випростатися.

Коротше, в найближчому просторі починали відбуватися метаморфози, які раптово перестали подобатися гарненькій Оленці. Близько пів року все було добре.

А тепер у неї немов очі розплющилися. І дружину почали роздирати невиразні сумніви: а що як він відреагує на всі ці потуги? Поки що ні в чому поганому чоловік помічений не був.

– Не виходь за нього, доню! – умовляла мама. – Змучишся!

– Чому? – щиро дивувалася дочка перед весіллям. – Ми кохаємо одне одного! До чого тут муки? Мамо, ти відстала від життя!

– Дуже він гарний! – висувала жінка не надто переконливий аргумент.

– Ну і дуже добре, що гарний!

– Ні, це не дуже добре! – намагалася переконати доньку мама. – Значить, він подобатиметься всім. І настане момент, коли він теж зверне увагу на когось ще, крім тебе. – Не боїшся, дочко?

Так, наречений був гарний. І, начебто, не писаний красень! Високий, з накачаним у міру тілом, світловолосий і усміхнений Генка скрізь притягував погляди жіночої статі.

А яка в нього була харизма! І голос – чарівний, снодійний.

– Що за нісенітниця, ма!

Її коханий на когось зверне увагу? Та не бувати цьому! Він і не дивиться ні на кого – тільки на неї, свою улюблену та дорогу пташку!

А потім вони випадково на вулиці зустріли його колегу: жінку-бухгалтера, яка була у власному, точніше, самому соку – навіть уже трохи перебродили.

Так, вони працювали в різних місцях. Генка у сфері страхування, куди перейшов пів року тому, одразу після їхнього весілля, дружина – в Ай Ті.

І вже заміжня Олена через пів року зауважила, що чоловік якось невловимо змінився.

Ну, з тіткою все було ясно. Вона дивилася на нього коров’ячими очима, і посміхалася на весь керамічний рот, попри присутність поруч законної дружини з обручкою.

Хоча Олена навіть кілька разів витерла собі мереживною носовою хустинкою носа – дивись краще пані, що на безіменному пальці!

Але річ у тім, що у погляді чоловіка з’явилося щось невловне – як у мисливця, який почув здобич.До весілля за чоловіком вона цього не помічала. До її численних подружок він ставився індиферентно.

А як він розмовляє з колегами, дівчина помітити можливості не мала, вони на весіллі не були. За винятком одного чоловіка, якого Генка запросив у свідки – вони зі своїм шкільним другом Максом працювали разом.

А тут – он воно, що! Лєнка насторожилася: а що, якщо матуся мала рацію?

І хоча товста п’ятдесятирічна тітонька не становила для дівчини ніякої небезпеки – куди їй до стрункої Лєнки!

– У молодої дружини запустився всередині якийсь руйнівний механізм. З’явилися ті самі ревнощі, що роз’їдають душу.

І начебто причин для цього особливих не було? Ну, він усміхався їй! А що – має стояти з пісною фізіономією?

Це ж, як його – корпоративна етика! Так, дух єдності у колективі! І таке інше…

Але навіщо він сказав бухгалтерці:
– Ви ще – ого го, Ірочко Петрівно? У відповідь на її кокетливе зауваження, що вона стара та хвора жінка.

Яке ого го? Ти протри очі, любий! І що за – Ірочка Петрівна? А вона захихотіла… немолода дама.

До того ж вони поводилися так, ніби поряд з ними нікого не було. А вона – і не дружина зовсім, а так – пусте місце! І чоловік навіть її не представив! Адже вони на той час були одружені лише пів року.

Настрій у дівчини після цієї зустрічі зіпсувався, а у чоловіка чомусь навпаки. І до цього мовчазний Генка почав жартувати.

А що, як у нього з нею … Так-так, з нею! А чому й ні? І двадцятирічна різниця у віці нічого не означає – чоловікові нещодавно виповнилося тридцять. Тим паче було видно, що тітонька – при грошах.

Та ні – не може такого бути! З нею не може бути. Але ж там є й інші! Які й молодші, і красивіші: компанія була відомою, і народу там працювала сила-силенна.

Подумавши про це, Лєнку просто перекосило. В інший час Генка, який відразу відчував настрій дружини, обов’язково б запитав:

– Щось не так, мила?

Але тут чоловік навіть цього не помітив. І все – процес пішов! І почав прискорюватись і заглиблюватися.

Ця безневинна зустріч виявилася тим самим тригером, із запуском якого скінчилося спокійне життя дівчини. Лєнка почала ревнувати чоловіка! А це – страшні муки – хто плавав, той знає!

– Ну навіщо ти це робиш? – заспокоювала сама себе молода дружина. – Він тебе так любить! І у вас все гаразд!

– А може, ти нічого не знаєш? – говорив внутрішній голос. – З чого бухгалтерці так посміхатися на рівному місці? Може, воно не таке вже й рівне? Прямо трохи з білизни не вистрибнула.

Страждання посилювалися тим, що дівчина не показувала виду, що ревнує: чоловікові про це було зовсім не потрібно знати.

І ось цей корпоратив, якби він був неладний: перший за весь спільно прожитий час – Новорічний. До цього коханий нікуди не ходив. А тут – на тобі!

– А якщо я попрошу тебе лишитися? – обережно спитала дівчина.

– Але чому, моя радість? – здивувався чоловік, який причепурився і смачно пахнув. – Які у тебе є аргументи?

– Просто мені так хочеться! Ялинку разом прикрасимо… Я залишилася б, якби ти попросив!

– Що за нісенітниці! – почав виявляти невдоволення Гена. – Чому я не можу провести час із колегами по роботі! Що я – не заслужив невеликого відпочинку?

– Заслужив, Гена! Звичайно ж, заслужив! Відпочиньмо разом – не хочеш ялинку вбирати, сходимо кудись!- Ти куди хочеш?

– Я хочу на корпоратив! – Без тіні жартів промовив чоловік.

І в його тоні Олена несподівано відчула приховану загрозу. Чого ж ти туди так рвешся, мій любий? Там що – медом намазано?

А допустити, щоб збудоване щастя зруйнувалося, не можна було. Тому дівчина сказала:

– Навіть і розлучення тебе не зупинить?

– Ну, не починай, Оленко! Яке розлучення, я тебе благаю! – Протягнув чоловік. – Ну, я схожу на корпоратив? Що в цьому страшного?

Крити дівчині не було чим. Сказати прямо, що вона дуже любить його і страшенно ревнує, вона не змогла. А швидше за все, це треба було зробити.

І, якби чоловік і після цього пішов, то варто було б задуматися про їхнє спільне майбутнє. Але Олена знову промовчала.

Коли він пішов, вона тупо сиділа перед телевізором, не вдаючись у зміст того, що показують. Всі думки були, зрозуміло, де, і про кого.

Близько дванадцятої подзвонив друг – той самий, що був свідком у них на весіллі. Він повідомив, що Генка перебрав і залишиться в нього, щоб не турбувати своїм виглядом дружину.

– Що так перебрав, що й подзвонити сам не може? – Млявим голосом поцікавилася Олена. Зазвичай чоловік не пив.

– Ну, не загострюй, Олено! Так, випив чоловік – розслабився, адже кінець року! До речі, премію тобі гарну принесе! Купиш собі щось!

Може, і справді, нічого страшного? Потрібно закінчувати себе накручувати, бо нічим хорошим це не скінчиться.

Генка з’явився ближче до обіду з букетом – все ж таки змусив дружину похвилюватися! – але без провини у погляді та ознак зради. Ніяких сторонніх запахів – пізніше все було ретельно обнюхане…

Може, справді набрався? А премія і справді виявилася суттєвою.

Тому надвечір – чого тягнути, – вони вирушили в торговий центр за покупками. Грошей на дружину люблячий чоловік не шкодував.

І незабаром симпатична Оленка вже хизувалась у новій курточці з натурального хутра, та гарненьких сережках з дорогоцінним біленьким камінчиком – другом усіх дівчат. Потихеньку все вгамувалося – у них же все було добре!

Але ревнощі не зникли. А просто, як би, причаїлася. Чоловік був, як і раніше, люблячим, уважним і запобіжним. І зовсім не давав приводів його ревнувати. Минуло два тижні.

Просто перед роковинами їхнього спільного життя зателефонувала мама:
– Генка ж у тебе у страховій компанії працює?

Я там тобі дещо скинула – подивися, тобі буде дуже цікаво, свята ти простота!

Так, це було дуже цікаво, якась добра людина виклала в мережу щось із того самого Новорічного корпоративу.

І в об’єктив потрапив люблячий чоловік у Новорічному ковпачку діда Мороза. Який, до речі, йому дуже личив.

І дідько б з ним – з цим ковпачком! Але цілком тверезий Генка – це було видно за його поведінкою, та й перегаром наступного дня від нього теж не пахло – весь час обтискався з якоюсь гарною дівчиною.

До речі, яка до цього танцювала на столі в шапочці Снігуроньки під тривалі оплески. Ні-ні, не тільки в шапочці! З одягом, саме, все було відносно пристойно! Але сам танець…

І ці її рухи, точніше – рухи тіла. Відчувалася досвідчена рука професіоналки. І не лише рука…

Все було логічно: Мороз та Снігуронька – пара! І нічого, що це – дід із онукою! Тому, з корпоративу пара, обнявшись, пішла разом. Годинник показував без п’яти хвилин на одинадцяту.

Все це теж потрапило в об’єктив. А друг-свідок, у якого за легендою ночував Генка, лишився…

Треба віддати йому належне, чоловік, що провинився, огризався, як лев:
– Мене підставили! Це – чистої води шантаж-монтаж! – Ти ж цьому не повіриш, моя люба дівчинко?

Але оксамитовий баритон цього разу не мав звичного впливу, Лєнка мовчки дивилася убік.

– І яке розлучення? – гарячкував чоловік. Не бідна та господарська дівчина його дуже влаштовувала. – – Та ти з глузду з’їхала! Я тебе дуже кохаю! І скоро – річниця нашого весілля! Ти не посмієш це зробити!

Як весільний подарунок на перші роковини, дружина пообіцяла подарувати чоловікові гарну іномарку – поки він їздив на машині дівчини, купленій два роки тому.

Адже айтішники нині заробляли дуже непогано, навіть більше гарного Генки.

До того ж, він отримував хороші гроші лише протягом останніх шести місяців – після переходу на нову роботу. До цього були просто кішкини слізки. А у дружини були накопичення, дівчина цього не приховувала.

І так нерозумно спалитись через якусь безглуздість! Цікаво, хто це зробив? І чого його потягло на цей корпоратив? Краще б нарядили цю нещасну ялинку вдома.

Як адвокат, була покликана свекруха – Генка для розмови запросив маму, щоб вона напоумила дружину, яку явно повело не туди:

– Де ти собі знайдеш другого такого чоловіка, Оленко?

– А я і не збираюся шукати другого такого ж – мені вашого синочка за очі вистачило! – Раптом почала огризатися тиха дівчина, яка раніше беззастережно виконувала всі вимоги «другої мами». – Тому, забирайте свого Санта Клауса і – щасливої дороги!

Це в плани свекрухи не входило, вони знали свого сина краще, ніж невістка свого чоловіка. А молоді жили у квартирі Олени, купленій ще до весілля.

– Та у нас з нею нічого й не було – мамою присягаюся! – намагався виправдатись Генка. – Я її провів, повернувся, швидко напився, і ми поїхали до Макса!

Але Олена чомусь не повірила. Хоча мама, якою присягалися, тупцювала поряд, й заглядала в очі – може, помиритеся? У вас же таке кохання!

Але дівчині вже стало ясно, що кохання тут лише з одного боку. А з іншого – не зрозуміло, що. А воно їй треба?

Ну, і все – розлучення та дівоче прізвище – це і виявилося подарунком Олені на річницю. Добре, що ще дітей не встигли нажити. Тому пару швидко розвели.

А свекруха, вже колишня, незабаром захворіла на новомодну болячку. Але, на щастя, виліковну – це повідомили їхні спільні друзі.

Ось що буває, коли присягаються мамою, зовсім не думаючи про наслідки. Але дівчину це вже не цікавило. Ось що буває, коли думають не тією головою! Як вам красень Гена?