– Ну, що Галко, якого чоловіка я тобі підігнав, га? Все гарнішаєш і гарнішаєш. Я поганого не пораджу – слухайся брата! – Гордовито заявляв він

Не пощастило Галині із заміжжям. Просиділа в дівках до тридцяти років, а потім вирішила знайти собі чоловіка.

Що Павло одружений, спочатку не знала, але потім хлопець і сам не став приховувати цей факт, як тільки зрозумів, що дівчина до нього прив’язалася і покохала.

Але жодного докору Галя не висловила Павлові. Навпаки, тільки лаяла себе за цей зв’язок і за свою до нього слабкість. Вона відчувала себе неповноцінною, раз не знайшла собі вчасно нареченого, а час минав.

Хоча, як подивитися – дівчина була не поганою: не красуня, але миловидна, трохи повненька, що напевно їй надавало віку.

Стосунки з Павлом вели у нікуди. Залишатися в цій ролі Галі не хотілося, але кинути Павла вона не могла. Було страшно залишитись одній.

Одного дня прийшов до неї в гості двоюрідний брат Серьога. Був він у місті проїздом у відрядженні. Забіг до сестри на кілька годин, бо давно не бачились.

Обідали на кухні, розмовляли, як у дитинстві про те, про це, про життя теперішнє. Розповіла Галя братові про своє особисте життя. Розповіла все, як є, поплакала трохи.

Тут зазирнула до Галі сусідка, покликала до себе ненадовго – оцінити покупки. Галя відлучилася на двадцять хвилин. Саме в цей час дзвінок у двері.

Сергій пішов відчиняти, думав, що Галя повернулася, ось тільки двері не зачиняли… На порозі стояв Павло.

Одразу брат зрозумів, що то “залицяльник” сестри. Павло розгубився, побачивши у Галі здорового мужика в спортивних штанах та майці, який жував бутерброд із ковбасою.

– А Галя вдома? – нічого не знайшовся більше спитати Павло.

– Галя у ванній, – відразу здогадався що відповісти Серьога.

– Вибачте, а ви хто їй будете? – не міг схаменутися Павло.

– А чоловік я її. Цивільний. Поки що… А ви з якою метою цікавитеся? – Сергій присунувся до Павла і схопив його за грудки.

– Чи не той ти одружений щігол, про якого мені Галя розповідала? Слухай сюди. Якщо ще раз тут побачу, то зі сходів спущу, зрозумів?

Павло, звільнившись від хватки Серьоги, поспішив бігом униз.

Незабаром повернулась Галя. Сергій розповів їй про візит її приятеля.

– Що ти наробив? Хто тебе просив? – заплакала Галя. – Він не повернеться більше, – вона сіла на диван і затулила обличчя руками.

– Так, він не повернеться більше, і це добре. Досить нюні розпускати. Є у мене для тебе мужик чудовий на прикметі. Вдівець у нашому селищі.

– Баби, як його дружини не стало, йому проходу не дають, а він поки що всіх відшиває. Наче один ще хоче побути. Ось що. Після відрядження я знову до тебе заїду, будь готова. У селище разом поїдемо. Познайомлю вас.

– Як так? – Здивувалася Галя, – ні, Сергію, я так не можу. Невідомо, хто він. І чого це раптом я приїду… Сором. Ні, ні!

– Сором з чужим чоловіком спати, а не з вільним познайомитися. Ніхто тебе до нього під ковдру не тягне. Поїхали, тобі кажу, адже Любі моїй день народження.

За кілька днів Галя та Сергій уже були у селищі. Дружина Сергія, Люба, накрила стіл у саду біля лазні. Прийшли на сімейне свято сусіди, друзі та товариш Сергія – вдівець Альоша. Сусіди вже давно знали Галю, а з Олексієм вона бачилася вперше.

Після душевних посиденьок Галя повернулася в місто. Про себе вона зазначила, що Олексій був дуже тихим, скромним. «Напевно, все про дружину переживає. Бідолашний мужик. Мало таких сердешних» – подумала Галя.

За тиждень, у вихідний у двері подзвонили. Галя нікого не чекала. Вона відчинила двері й здивувалася: на порозі стояв Олексій із пакетом у руках.

– Дозвольте, Галю, я тут проїздом. На ринок і крамниці приїжджав. Ми ж тепер знайомі, дай, думаю, навідаюся, – промовив Олексій заготовлену фразу, збентежившись.

Галя запросила зайти. Її подив не проходив, але вона покликала гостя на чай, починаючи здогадуватися, що його візит не випадковість.

– Ну як, усе, що треба купили? – Запитала Галина.

– Так, покупки у машині. А це ось вам, – Олексій дістав із пакета невеликий букет тюльпанів і простягнув Галі.

Вона взяла букет і очі її засяяли. Сіли пити чай на кухні, розмовляючи про погоду та ціни на ринку. Нарешті, коли чай випили, Олексій подякував дівчині й зібрався йти.

У передпокої він повільно і розсіяно одягнув свій піджак, взув черевики. Потім, майже на порозі, раптом обернувся до Гали та сказав:

– Якщо ось піду зараз і не скажу, то не пробачу собі. Галю, цілий тиждень я тільки й думав про вас. Слово честі. Запала мені в душу. Ледве дочекався вихідних. Ось одразу й приїхав. Адресу у Сергія взяв…

Галя почервоніла й опустила погляд.

– Ми ж з вами так мало знаємо один одного… – відповіла вона.

– Це нічого, нічого. Головне, я не противний вам? А можна на ти? Я розумію, що я не подарунок. До того ж дочка у мене маленька, вісім років. Нині вона у бабусі.

Олексій хвилювався, руки його трохи тремтіли.

– Донька – це добре. Це щастя, – замріяно промовила Галя. – Завжди хотіла мати дочку.

Олексій, підбадьорений такими словами, взяв Галю за руки й, притягнувши її до себе, поцілував.

Після поцілунку Олексій подивився на Галю. В очах у неї блищали сльози.

– Хіба я неприємний тобі? – Запитав він, – здається …

– Ні, навпаки. Навіть не чекала від себе… І солодко, і спокійно. Ні в кого чужого не краду.

З того часу вони зустрічалися кожні вихідні. А за два місяці Галя та Олексій розписалися і стали жити в селищі. Галина влаштувалася на роботу в дитсадок. За рік у них з’явилася донька.

Так і росли дві дівчинки в їхній родині: обидві кохані та рідні. І уваги, і кохання на всіх вистачало порівну. А Олексій і Галя тільки молодшали від щастя, їхнє кохання з роками ставало все міцніше, як червоне, що настоялося.

Сергій на гуляннях частенько підморгував Галині:

– Ну, що Галко, якого чоловіка я тобі підігнав, га? Все гарнішаєш і гарнішаєш. Я поганого не пораджу – слухайся брата! – Гордовито заявляв він.

Та Галина й не сперечалася, бо була щиро вдячна йому за такого чоловіка та батька. А що ще жінці потрібно для щастя…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.