– Ну що, задоволена? Налаштувала батьків проти мене та дружини? – сердиться брат. Звичайно, я налаштувала, а самі вони не при справах

Нарешті у нас після майже двох років пекла в будинку запанував мир – брат зі своєю дружиною з’їхали нарешті. Це було рішення батьків, які й так, як на мене, надто довго терпіли поведінку брата та його обраниці. Але я насправді була щасливою, коли вони з’їхали, вдома знову стало приємно знаходитись.

Брат одружився три роки тому. Батьки вмовляли його не поспішати – він тільки-но закінчив університет і ще не встав на ноги, яка може бути сім’я. Але брат уявив себе дуже дорослим, тому різко відповів батькам, що розбереться сам. І одружився.

Його наречена навчалася з ним в одному університеті на рік молодше. На момент одруження вона ще була студенткою денного відділення. Жила в гуртожитку, не працювала, бо поєднувати із навчанням було важко.

Натомість весілля хотіла, як у кіно: сукня зі шлейфом, безліч гостей, виїзна реєстрація з фуршетом, професійна фотозйомка та музиканти.

Батьки одразу сказали, що грошей на це не дадуть, бо дурість це, витрачати такі суми на один день, коли молоді за душею не мають нічого. Але ось батьки нареченої теж вважали, що одного разу улюблене дитятко заміж видають, тому треба, щоб “все як у людей було”. Тільки самі брати участь у заході фінансово не могли – грошей немає.

Брат взяв кредит на кругленьку суму. Відсоток скажений, банк сумнівний, у нормальному йому ніхто нічого б не схвалив – у його віці, з його трудовим стажем і офіційним доходом отримати таку суму проблематично. Батьки за голову схопилися, коли дізнались, але вже було пізно. А на всі поради брат відповідав, що розбереться сам.

Весілля зіграли, гроші витратили. Батьки нареченої подарували подушки, ковдри та чайний сервіз, а наші батьки – путівку на відпочинок. Начебто всі залишилися задоволеними заходом. Молоді поїхали відпочити та стали жити. Жили вони в орендованій квартирі, брат виплачував кредит, а його дружина вчилася.

Потім сталося повномасштабне вторгнення. Невістка так на роботу і не влаштувалася, бо її вимоги не збігалися з реальністю, а брат залишився на голому окладі, якого не вистачало на житло, оплату кредиту та інші потреби. Тоді він попросився пожити у батьків.

Батьки мають трикімнатну квартиру, в якій на той момент жили мама, тато і я. Того року я тільки-но закінчила університет і влаштувалася на роботу. Батьки зітхали, але брату не відмовили, притуливши його з невісткою.

Було вирішено, що з молодих гроші на комуналку та спільні потреби не братимуться, а все зароблене брат вкладатиме у закриття свого ідіотського кредиту на весілля.

Невістка спочатку ходила тінню по квартирі, не видно її було, не чути. На роботу вона не влаштувалася, все відмовлялася подіями в країні, і що місць ніде немає. Місця були, ясна річ, але не за таку зарплату, яку у своїй уяві малювала невістка. А за такі “копійки” вона працювати не збиралася.

Але попри те, що вона цілими днями проводила у квартирі, по господарству вона нічого не робила. Взагалі нічого, навіть сміття винести не спромоглася.

Мама спочатку її виправдовувала, що їй потрібен час, щоб звикнути до нової обстановки, але минув місяць, а жодних зрушень немає. Я приходила з роботи раніше за батьків, тому мити посуд і готувати вечерю доводилося в основному мені.

– Поговори з дружиною, вона тут не на курорті, взагалі. Нехай хоч щось робить по дому, – попросила я брата, а у відповідь почула, що його дружина не прислуга, щоб працювати тут за всіх і всіх обслуговувати.

А до чого тут прислуга? Її ніхто не просить робити щось неможливе і стрибати вище голови, але вона цілий день вдома сидить, невже складно помити посуд хоча б за собою? Та й на вечерю ніхто від неї шедеврів високої кухні не чекає – відварити сосиски та гречку, нарізати салат з огірків та помідорів може навіть школярка.

Але виходить, що невістка у нас цілий день з боку на бік перевертається, а я після роботи повинна ще й по хаті метушитися. Мені такий розклад зовсім не подобався. На цьому ґрунті ми з братом посварилися. Батьки зайняли тоді нейтральну позицію, не хотіли псувати стосунки.

– Ну і не готуй, якщо тобі важко, – примирливо запропонувала мама. – Я сама прийду і щось сварю.

Хоча мама теж працює і приходить додому близько сьомої вечора.

Ще за кілька місяців невістка все-таки влаштувалась на роботу. Тут у неї голосок прорізався. Почала невдоволення висловлювати, що в них з братом кімната менша за мою, а їх взагалі двоє, що у свої вихідні вона, людина яка теж працює, хоче поспати, а не слухати пилосос. Хоча прибирання ми з мамою розпочинали годині о другій дня. Хто ж винен, що вони з братом можуть спати до вечора.

Коротше, претензій ставало дедалі більше, а найпрекрасніше, що брат став підтакувати своїй дружині. Батьки чи то насправді просто не помічали всього цього, чи просто ігнорували їхню поведінку, а от мене обурювало страшно. Я постійно лаялася і з братом, і з його дружиною.

– А ти тут не командуй, це і моя квартира теж, – якось у черговій сварці заявив брат.

Ми лаялися з приводу чергового прибирання, в якому його дружина не брала участі. Це треба вміти так жити – майже два роки у квартирі, і жодного разу не взяти участь у прибиранні.

Навіть на думку не спадало їй допомогти, а коли я сама сказала, що непогано було б їй приєднатися, то вона побігла брату скаржитися, що я на неї тут наїжджаю.

– Це не твоя квартира, твого тут немає ані сантиметра. Це квартира моя та тата, ми на неї самі заробили, – несподівано гаркнула мама. – Твоя квартира буде, коли ти на неї заробиш та купиш. А поки що ви тут гості, які зловживають нашою гостинністю.

Тато поцікавився, як просувається виплата кредиту, адже тепер працюють і брат, і його дружина. За такий час можна було вже віддати решту, що залишилися, при обліку, що живуть молоді на всьому готовому. Брат щось невиразне пробурчав, але тато зажадав конкретнішої відповіді.

Виявилось, що ніхто достроково нічого не закриває. Платять звичайний щомісячний платіж, а решту грошей витрачають на своє задоволення.

– А що, нам тепер не жити через цей кредит? – буркнула було невістка, але під поглядом мами осіклась.

– Жити, тільки не тут. Занадто добре влаштувалися – ні за що не платите, живете на втіху, ще й нерви мотаєте. Тиждень вам на пошук житла та переїзд, – заявила мама, а в моїй душі розцвіла весна.

Брат пробував щось доводити батькам, але і їх вже дістало спільне проживання.

– Ми думали, що допомагаємо сину у складній ситуації. А син сам вліз нам на шию, ще й дружину туди посадив. Совісті у вас не має та і сорому теж. Дочка теж з нами живе, але вона і за комуналку платить, і продукти купує, і по дому допомагає, а ви паразитуєте.

– Ну що, задоволена, що налаштувала батьків проти мене? – обернувся до мене брат. Я налаштувала, так-так, а вони із дружиною жертви обставин.

Але так, я задоволена ситуацією, яка склалася. Вчора брат із дружиною з’їхали від нас і вдома реально легше дихати.