Аня зітхнувши вийшла з офісної будівлі. Запара сьогодні суцільна. Ну, ось потрібні йому зараз ці звіти? Вона завтра все встигла б зробити, а тепер доведеться працювати наднормово.
День на роботі й так був стресовий, тож вона вирішила зазирнути у свою улюблену кафешку, а потім продовжити роботу.
Вже уявила, як перекусить грецьким салатом, вип’є філіжанку кави, й життя знову заблищить іншими фарбами.
Коли вона увійшла, у кафе було майже порожньо. Тільки вона хотіла сісти за свій звичайний столик і замовити нарешті свій салатик, як раптово побачила знайоме обличчя. Її чоловік Сергій, і не один, а із якоюсь розрядженою фіфою.
Аня завмерла на місці, ніби її облили холодною водою. Незнайомка начебто зійшла з обкладинки модного журналу. Платинова блондинка в обтислій сукні, що мало не сяяла від дорогих прикрас.
Макіяж – бездоганний. Розмова у них із Сергієм була жвава. Він щось розповідав, а жінка сміялася, кокетливо торкаючись його руки.
Усередині Ані все перевернулося. “От як, значить?” – вона мало не зірвалася з місця. Першою реакцією було підійти до їхнього столика, і з’ясувати все на місці. Гучно, з розмахом, як у кіно. Але відразу осіклася. Ні, це було б дуже просто.
Вона рішуче відійшла назад, роздумуючи над планом. Вона влаштує йому справжню гру!
Аня обрала столик в іншому кутку кафе, але так, щоб добре бачити їх обох. Замовила грецький салат та каву, але їсти поки не поспішала. Вона дістала телефон, та набрала Сергія.
Його телефон задзвонив поряд з ним на столі. Чоловік миттю глянув на екран, а потім швидко відключив звук. Аня посміхнулася. Отакої, не хоче відповідати? Цікаво, що за важлива розмова в нього?
Вона не зводила з них очей, помічаючи кожен рух. Сергій нахилився до білявки, щось шепочучи їй на вухо. Та залилася сміхом, прикривши рота рукою. На ній блиснула важка каблучка з діамантом.
У Ані стислося серце. Вона відвела погляд, намагаючись взяти себе в руки. «Так, спокійно, Аня, спокійно. Не час для паніки», – умовляла вона себе, нервово смикаючи серветку.
У голові замиготіли уривки спогадів. Їхня перша зустріч, побачення, освідчення в коханні. Невже це все було брехнею? Невже тепер він вирішив пограти на два фронти?
Аня стиснула зуби, але вирішила продовжити спостереження. Хотілося б їй вірити, що це просто колега, так, надто доглянута і надто близько сидить.
Аня, міцніше стиснувши телефон у руці, продовжувала спостерігати за парою. Але тут її погляд зупинився на чоловікові, що проходив повз її столик.
Високий, симпатичний, із легкою щетиною. Виглядав так, ніби щойно вийшов із рекламного ролика. І тут її осяяло. Вона рішуче махнула йому рукою.
– Вибачте, – покликала його Ганна. Той завмер, повернув голову і підійшов ближче.
– Так? – Запитав він, окинувши її поглядом.
– Слухайте, у мене таке прохання буде безглузде… – Аня зробила паузу, роздумуючи, як краще пояснити ситуацію.
– Розумієте, он там, – вона кивнула у бік Сергія, – мій чоловік. І, мабуть, – вона гірко посміхнулася, – він мені зраджує. Чи не могли б ви мені підіграти? Хочу, щоб він відчув себе, так само, як і я.
Чоловік замислився на мить, а згодом широко посміхнувся.
– Гаразд, чому б і ні? – він зробив крок уперед, і сів навпроти Ані.
– Я Ганна, – посміхнулася вона.
– Мене Ігор звуть, – усміхнувся чоловік.
Аня посміхнулася, намагаючись зберегти спокій, але серце шалено калатало. Вона ковзнула поглядом у бік Сергія. Він її помітив, і в його очах промайнув подив.
Він явно не очікував побачити свою дружину тут. Та ще й у компанії чоловіка. Сергій на мить завмер, а потім знову повернувся до своєї співрозмовниці. Він намагався поводитися, як ні в чому не бувало. Але Ганна помітила, як він напружився.
Аня випросталась у кріслі. Вона вдала, що повністю занурена в розмову з Ігорем. Нахилилася ближче, ніби розповідаючи щось дуже цікаве. Ігор упіймав її настрій. Намагався підіграти. То кивне, то засміється у потрібний момент.
Аня ковзнула поглядом у бік чоловіка та його блондинки. Тепер Сергій явно нервував. Почав постукувати пальцями по столу. Він скоса поглядав у бік Ані та Ігоря.
Блондинка щось говорила йому, але він реагував уже не так швидко, як раніше. Аня вирішила зробити наступний крок. Вона сміливо взяла Ігоря за руку.
Чоловік, розуміючи її задум, трохи стиснув її пальці й посміхнувся. Сергій знову глянув на них, цього разу довше. Він щось сказав своїй співрозмовниці, і та перестала сміятися. Ані стало навіть цікаво, як далеко вона зможе зайти у цій «грі».
– Ігорю, ну ти чудовий актор, – сказала вона.
– Бачиш, як він напружився? – прошепотів Ігор. – Тільки глянь на його обличчя. Як ти гадаєш, ми вже досить його помаринували?
– Ходімо. Повз них пройдемося, – запропонувала Ганна. – Побачимо, що він зробить.
Ігор кивнув, і вони обоє встали. Аня взяла його під руку, і вони повільно попрямували до виходу, проходячи повз столик Сергія та блондинки.
Коли вони проходили повз, Аня вирішила кинути останній козир. Вона повернулася до Сергія і з невинним виглядом вимовила:
– О, привіт, любий! Який приємний сюрприз – побачити тебе тут. А що це за подруга з тобою?
Сергій явно розгубився. Блондинка подивилася на нього, чекаючи пояснень.
– Це… – Сергій затнувся, намагаючись підібрати слова. Його погляд кидався між дружиною та блондинкою, – колега по роботі.
Блондинка спохмурніла, кинувши на Сергія підозрілий погляд.
– Ах, колега? – промовила Ганна, здіймаючи брови. – Як цікаво! А я думала, що в тебе сьогодні зустріч з клієнтами.
Сергій стиснув зуби.
– Аня, що це за цирк? – Він ступив до неї, явно втрачаючи терпіння. – Хто цей хлопець? Ти що собі дозволяєш?
– А ти? Що скаже твоя «колега»? Може, вона не в курсі твого сімейного стану?
Блондинка напружилася.
– Ти одружений? – холодно спитала вона, не зводячи очей із Сергія.
Блондинка швидко розвернулась і вийшла із кафе.
– Чудово, – кинув він, повернувшись до дружини. – Ти задоволена? Ти навіщо все це влаштувала? То був важливий клієнт. Від неї залежала угода. Вона поклала на мене око. Ця зустріч – діловий маневр, а не те, що ти собі тут навигадувала!
– Можливо, краще ти мені скажеш, що це за бовдур з тобою? – Сергій метнув погляд на Ігоря.
– А що? – Аня схрестила руки на грудях. – Тобі можна розважатись на боці, а мені не можна?
– Тобто ти зраджувала мене? – Стиснув зуби Сергій.
– Так, – піднявши підборіддя, відповіла Аня. Їй дуже хотілося зробити Сергію боляче.
– Слухайте, я думаю, ви й без мене тут розберетеся, – незручно посміхнувся Ігор, і спробував піти якомога швидше з кафе.
– Ну ти й… – Сергій кинув кілька купюр на стіл, і вийшов із кафе.
Ані хотілося розридатися. Вона не могла повірити, що це сталося. Вона навіть не знала, як зараз повернеться на роботу.
Подзвонила колезі, попросила, щоб та перед начальником її якось прикрила, а сама повернулася додому. Коли вона відчинила двері, там сидів Сергій на дивані. Він виглядав напрочуд спокійно.
– Аня, – він глянув на дружину з болем в очах. – Ти що, справді мені зраджувала?
Вигляд у нього був такий щирий, що Аня вирішила сісти поряд і зітхнувши сказала:
– Ні. Я взагалі вперше ту людину зустріла. Я тебе побачила, і мені відразу хотілося зробити тобі боляче. Не могла повірити, що ти мені зраджував.
Сергій провів рукою по волоссю.
– Слухай, ситуація абсолютно безглузда. Я тепер розумію, що поводився, як недолугий. Ти мене вибач, будь ласка. Треба було тобі про все це розповісти.
– Я знаю, що винен. Я був бовдуром, що взагалі погодився на цю зустріч. Але ти мусиш мені повірити, між нами нічого не було.
Аня помовчала, а потім уткнулася чоловікові в плече. Вона все ще злилася на нього, але водночас, була рада чути його слова.
– Обіцяй мені, що більше не обманюватимеш мене.
– Обіцяю, – Сергій ніжно поцілував її в скроню. – Пробач мені, будь ласка.
Він обійняв її міцніше, і Аня відчула, як напруга останніх годин поступово відпускає. Їй все ще було неприємно згадувати про білявку.
Але вона бачила, що чоловік кається. Головне, що все прояснилося, і у них знову все добре. А це саме головне!
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…
Жанна їхала додому у переповненому вагоні метро. Як же їй це все набридло! Кожен день…
- Ганнусю, голубонько, я все! – проголосила Тетяна Олексіївна з порога. - Поки до вас…
- Олю, ти де? Мені терміново треба піти, приїжджай негайно! Повідомлення від Олени висвітлилося на…