– Облінилася ти вкрай…

– Так, Дашо, у нас новини. Я запросив на завтра свою маму, так що доведеться переглянути меню. Вона тепер у мене веган, пам’ятаєш? Вона хотіла поїхати до тітки Олени, але там щось не склалося, тож плани змінилися.

Дарія припинила мити посуд й обернулася до чоловіка. Вона тільки-но відорала свою другу зміну за плитою та обробною дошкою. Новина про візит свекрухи Дар’ю, звичайно, не порадувала, але вона ще не розуміла всіх масштабів проблеми.

– Пам’ятаю. Я вже приготувала салати та торт. Частина салатів – без м’яса, тож голодною вона в тебе не залишиться, не переживай. Але взагалі такі речі краще обговорювати заздалегідь.

– Так вийшло. А торт у нас із чим? – як ні в чому не бувало уточнив Денис.

– Зі сметанним кремом. А що?

– Дашо, зайченя… Мама не їсть сметани. Це молочний продукт. А мама вважає, що тримати та доїти корів – це жорстоко, – поважно повідомив чоловік.

– І взагалі, вона зовсім не переносить виду м’яса, тож нам треба все переробити. Щоб м’яса на столі зовсім не було, розумієш?

Дарія обімліла і на хвилину впала в ступор. Вона вже розмріялася було про душ і ліжко, а тут їй раптом повідомляють, що вона повинна тепер порпатися з готуванням усю ніч.

Це при тому, що їй хотілося спати ще після роботи. І все заради чого? Заради того, щоб догодити вибагливій свекрусі? Хоча це заздалегідь була провальною витівкою.

– Зайченя… — почала вона із викликом. – Ти сам себе чуєш? Доїти корів – жорстоко, а позбавляти мене сну – нормально? Ти на годинник взагалі дивився? Дев’ята вечора. Ось як хочеш, а кухня зачинена. Фініта ля комедія!

Денис роздратовано цокнув язиком.

– Ну, вигадай щось! Ти ж жінка, – недбало кинув чоловік. – Не можу ж я сказати мамі, щоб вона не приїжджала, бо ти просто не хочеш готувати.

Тут Дар’я не витримала. Це вона не хоче? Та в них зараз холодильник ломився від їжі.

– А знаєш що? – вона вимкнула воду, так і не домивши посуду. – Твоя дорога матуся – це твоя зона відповідальності!

– Їй потрібні тушковані овочі та веганські салати? Чудово. Он ніж, он пательня. Одягай фартух і вставай до плити! А я йду в душ! Моя зміна закінчена.

Очі Дениса округлилися до розмірів чайних блюдець.

– Ти нормальна?! Це ж свято! Я матір запросив, а ти пропонуєш мені самому біля плити корючитися? Зовсім розлінувалася в край!

– Саме так! Свято! На яке ти мені, як завжди, подаруєш лише проблеми та клопіт.

Дарія більше не стала сперечатися із чоловіком. Вона просто протиснулася повз нього, замкнулася у ванній і ввімкнула воду. Шум потоку заглушив обурені крики з того боку дверей, хоча легше від цього не стало.

…П’ять років шлюбу… П’ять років нескінченного, виснажливого бігу по колу, де виконувала роль безплатної домробітниці з розширеним спектром послуг.

Іноді Дар’ї здавалося, що вона стала для Дениса таким собі мамозамінником. Його життя після весілля не змінилося.

Він щиро вірив, що брудні шкарпетки телепортуються в кошик для білизни за допомогою магії, а каструлі з борщем з’являються у холодильнику самостійно.

Чоловік вимагав повного догляду. Прасовані сорочки, гарячий сніданок, поданий прямо до пробудження, зібраний контейнер із домашнім обідом…

І це при тому, що Дар’я теж працювала і приносила стільки ж грошей у сім’ю. Працювала вона, до речі, позмінно, тому їх графік категорично не збігався, але підлаштовуватися і ламати себе завжди доводилося тільки їй.

– Тобі що, складно мені приготувати сніданок? – дивувався Денис.

– Складно. Я лягла лише дві години тому.

– Ну, приготуєш і знову ляжеш, – знизав плечима чоловік.

Щось пояснювати та доводити було марно. На все був один аргумент – “а моя мама це робила”. Коли Дарія казала, що вона йому не мама і взагалі ніхто не стане йому мамою, окрім мами, Денис ображався.

Попри все це, вона терпіла. Кілька років тому Дарія навіть наївно заводила розмови про поповнення у сім’ї. Їй хотілося малюка. Не просто для галочки, а щоб віддавати йому всю ніжність, що накопичилася.

У них була хороша матеріальна база: у кожного по квартирі. Жити б та радіти, але ні.

– Куди нам поспішати? – дивувався Денис. – Рано нам ще пелюшки прати. Треба для себе пожити.

Тоді Дарія психувала, плакала в подушку і намагалася стукати. А потім її ніби облили крижаною водою.

Вона зрозуміла: якщо вона народ ить, то опиниться замкненою в чотирьох стінах із двома абсолютно безпорадними створіннями.

Тільки одне вимагатиме змінити памперс, а друге – примхливо чекатиме на увагу, погладжування по голові і котлети по-київськи.

До того ж місце головної жінки в житті Дениса вже було назавжди зайняте Маргаритою Павлівною.

Свекруха свято вірила, що невістка повинна вдень і вночі пурхати навколо її «хлопчика». Не просто орати, а щиро бажати цього. Ще й робити це правильно.

– Дашо, Денис не любить каламутного бульйону. Щоб він був прозорим, треба вчасно знімати з нього пінку.

– І цибулину туди кидай, прям цілком. Він тоді буде гарний, золотистий, – владно роздавала поради свекруха, попутно перевіряючи полиці в шафах на предмет пилу.

У якийсь момент Дар’я втомилася від їдких зауважень про «сучасних дівчат-білоручок» і просто припинила пускати Маргариту Павлівну на поріг без попереднього узгодження.

Так, стосунки стали холодними, зате поменшало проблем. Але ж не може вона прогнати свекруху, яку її чоловік сам запросив на жіноче свято?

Хоча є й інші варіанти.

Дарія підвела голову, дивлячись на своє відображення в запітнілому дзеркалі. За дверима з гуркотом зачинилася кухонна шафка.

Мабуть, чоловік намагався спорудити святковий обід сам, супроводжуючи процес добірними лайками. Завтрашній день обіцяв стати випробуванням.

Втім, Дарія на нього не підписувалася.

Вранці, щойно прокинувшись, вона вислизнула з-під ковдри, швидко переодягнулась і вискочила з квартири. Дар’я почувала себе, так само як у дитинстві, коли прогулювала школу.

Їй доводилося тікати зі своєї квартири … Ну, зате не доведеться бачити тандем з чоловіка, його матері та зграйки їхніх родичів.

А що ж далі? Дзвонити мамі було категорично не можна. Та миттєво озброїться пательнею, почне дзвонити свасі та піде в лобову атаку на зятя. Ні, Дар’ї хотілося тиші та спокою, а не чергового скандалу.

За годину вона стояла перед квартирою бабусі з букетом тюльпанів у руках. Ганна Миколаївна відчинила двері у квітчастому халаті.

– Приймай біженців, бабусю, – криво посміхнулася онучка, переступивши поріг.

Бабуся не стала ставити зайвих питань. Вона забрала пальто, посадила Дар’ю за круглий стіл, покритий в’язаною скатертиною, і поставила на плиту старенький пузатий чайник.

Дар’я планувала просто відсидітися. Почекати, поки Денис із Маргаритою Павлівною вдосталь обуряться її відсутністю перед порожніми тарілками. Але гарячий чай із чебрецем розв’язав язик.

Вона вперше чесно розповіла бабусі про все. Про те, що Денис тріпає їй нерви, коли не знаходить улюблену сорочку в шафі.

Про те, що важкі сумки з продуктами тягне вона сама, тому що він то втомлюється і забуває, то годує сніданками, вимагаючи стабільно вечері. Про те, що він повідомив про візит своєї мами лише вчора ввечері та вимагав переробити все меню.

Бабуся слухала дуже уважно. Не переривала, лише зітхала й обіймала, коли в Дарії починав тремтіти голос.

– Знаєш, Дашо… – сказала вона, коли онука закінчила. – Я з твоїм дідом три десятки років ось так промучилась.

– Все вірила: ось-ось він все оцінить, ось-ось подорослішає, зрозуміє, який скарб йому дістався. А він до самих сивин все на матінку свою оглядався, та чекав, коли я йому капці в зубах принесу.

– Мені здавалося, що у вас все нормально… – Дар’я розгублено моргнула.

– Усім так здавалося, – бабуся пирхнула і поблажливо посміхнулася. – Тому що я вдавала, що все нормально. До чого це я… Дашо, ти вже вибач за прямоту, але чудес не передбачається.

– Поки ти сама дозволяєш витирати об себе ноги, нічого не зміниться. Підлогові ганчірки ніхто не любить, дівчинко моя.

– Ними просто миють підлогу, а потім жбурляють у кут до наступного прибирання. Ти ж не хочеш усю молодість провалятись у цьому темному кутку, чекаючи, коли тебе похвалять за чисті сорочки?

Екран смартфона раптом спалахнув. Висвітлилося ім’я чоловіка. Час невблаганно наближався до обіду.

Мабуть, свекруха вже переступила поріг їхньої квартири й замість пишного застілля та покірної невістки виявила лише неугодні їй страви та гору немитого посуду.

Дар’я дивилася на екран і відчувала, як щось розправляється в ній. Вона абсолютно спокійно, без жодної емоції на обличчі, натиснула на скидання дзвінка.

Бабуся мала рацію. Вона більше не хотіла валятися в кутку, поки життя минає.

…Коли ключ обернувся у замковій свердловині, була майже десята година вечора. У передпокої її зустрів розлючений, похмурий Денис. Побачивши дружину, його обличчя пішло червоними плямами. Руки були стиснуті в кулаки.

– Ти де вешталася весь день?! – заволав він. – Ти моя дружина чи хто?! Мамі погано стало від такого хамського ставлення! Ні столу, ні тебе вдома! Ти хоч розумієш, який я мав вигляд? Ти зганьбила мене перед рідною матір’ю!

Дар’я неквапливо стягнула чоботи, акуратно повісила шарф на гачок, а потім перевела на чоловіка порожній холодний погляд, від якого той раптом затнувся.

– Знаєш, я раптом захотіла подарунок на жіноче свято, – спокійно сказала вона. – Обурливо шикарний і дуже потрібний подарунок. Розлучення! Збирай свої речі прямо зараз і їдь до матусі! Нехай вона тепер прасує тобі сорочки та готує сніданки.

…Шість років пролетіли непомітно, не встигла Дарія й оком моргнути. Життя все розставило по своїх місцях, довівши, що реальність часом буває куди краще за будь-які казки.

Суботній ранок зустрів Дар’ю м’яким сонячним світлом, що ледве пробивалося крізь щільні штори, і запахом свіжомеленої кави.

Вона солодко потяглася і глибше закопалась у ковдру. На сусідній половині ліжка було порожньо, але пом’ята подушка ще зберігала тепло.

У сусідній кімнаті чотирирічна донька дивилася мультики. Дарія накинула халат і пішла на кухню. Там, біля розпеченої плити, стояв Артем. Її чоловік. Він насвистував якусь пісню і спритно перевертав рум’яні сирники на пательні.

Жодних претензій. Жодних ультиматумів з ранку. Жодних вимог негайно подати парадний костюм чи організувати складний кулінарний шедевр після важкого робочого тижня.

Кожен з них був здатний обслужити себе сам і не шукав безплатної прислуги!

Дарія підійшла ззаду і міцно обійняла чоловіка зі спини, притулившись теплою щокою до широкого плеча. Він ласкаво накрив її долоню своєю.

Завтра, у свій законний вихідний, вона з величезним задоволенням встане рано, поки всі сплять, і приготує йому сніданок з млинцями та ягідним сиропом.

Не тому, що її змусили. Не через страх перед докорами чи істериками родичів. Тільки тому, що щиро хоче зробити чоловікові приємно!

Виявилося, що так теж буває, але для цього потрібна людина, яка поважає і любить тебе. І вона, дякувати Богу, таку людину знайшла! Хто намагається перевиховати маміїв, – марно! Шукайте свою людину, – і буде вам щастя…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!