Одного разу після чергової «гулянки» мені стало настільки прикро, що я вирішила помститися

Я зустрічаюся з хлопцем уже рік та 7 місяців. Перші півроку-рік все було майже ідеально: любили сильно, у хмарах літали, хвилини один без одного не могли провести. Потім усе почало псуватися: він почав гуляти, не зраджував, звичайно, але проводив час у компанії інших дівчат, мене брати не хотів, відмовлявся, мовляв, хочемо посидіти в чоловічій компанії. А в цій компанії виявлялися і дівчата його друзів, і їх вільні подруги. Я дуже ревнувала.

І одного разу після чергової «гулянки» мені стало настільки прикро, що я вирішила помститися. Зателефонувала колишньому і почала проводити час із ним. У результаті в нас трапилася інтимна близькість, оскільки він був моїм першим коханням, я не змогла втриматися. Тепер дуже сильно в цьому каюсь, але, на превеликий жаль, час назад не повернеш. Мій хлопець здогадувався про те, що в мене з колишнім було щось, бо знав, що я в нього вдома ночувала.

Після цього все стало ще гірше, довіра повністю зникла, лаялися щодня. При черговій сварці він йшов гуляти з іншими дівчатами та друзями, і одного разу в нього з однією дійшло до того, що вони зібралися переспати, але в останній момент він передумав.

Я про це дізналася, було дуже боляче. Але я розумію, що звинувачувати його не маю майже жодного права, бо сама зробила ще гірше. Він тільки збирався, а я вже зробила це не раз.

Зараз, через місяць, майже забули про це, помирилися, зрідка про це згадуємо, але почуття і стосунки вже не такі як раніше, вже немає того вогню, ніжності, що була до зрад. Він каже, що любить, я начебто теж люблю, але, може, це просто звичка? Може, любові вже й близько немає?

Ще одна проблема в тому, що в нього є один такий друг, який при кожній нашій сварці йому вселяє: “Та навіщо вона тобі потрібна, та забий ти на неї”, постійно кличе його гуляти без мене, навіть коли ми разом. Мені це теж неприємно, я кажу про це своєму хлопцеві, він каже, що не буде його слухати, і будемо разом час проводити, але це тільки слова, а на ділі він все одно йде з ним без мене. А друг у нього, так би мовити, бабій, і я боюся, що й мого хлопця таким самим зробить. Мій хлопець дуже його слухає у всьому, мене це дратує.

Допоможіть порадою, як бути в такій ситуації. Я не можу визначитися, закінчувати ці стосунки чи терпіти, доки нічого такого страшного не сталося.