– Ох, якби ти знав, Льошко, яка вона в мене нервова жінка! Тобі ще доведеться з нею познайомитися, і повір – знайомство буде не з приємних. Вона тебе вже ненавидить, ще не знаючи тебе, ти їй апріорі не подобаєшся вже за те, що “зірвав трояндочку, яку вона не тобі вирощувала”. Сам розумієш, є такі мами, і вона в мене якраз саме така

Льоша з Оленою лежали на дивані обіймаючись, і дивилися фільм. Фільм був нецікавий, актори грали погано, але просто хотілося ось так полежати поряд і помовчати, сховавшись під пледом.

– Льошка! – Прошепотіла Олена. – А ти мене кохаєш?

– Кохаю, – теж пошепки відповів Льоша.

– А скажи, я найкрасивіша наречена буду?

– Най-най! Гарнішої на світі не було, ні, і не буде!

– Ех скоріше б весілля, – Олена встала і підійшла до дзеркала, дивлячись на себе у профіль, на повний зріст, погладжуючи живіт. – Третій місяць пішов, я так боюся, що живіт випирати буде, мама скандал влаштує.

– Ну, а що ти скажеш, коли вона дізнається, що ти в положені ще до весілля була?

– А потім буде пізно – я заміжня жінка, і начхати на все! Ох, якби ти знав, Льошко, яка вона в мене нервова жінка! Тобі ще доведеться з нею познайомитися, і повір – знайомство буде не з приємних. Вона тебе вже ненавидить, ще не знаючи тебе, ти їй апріорі не подобаєшся вже за те, що “зірвав трояндочку, яку вона не тобі вирощувала”. Сам розумієш, є такі мами, і вона в мене якраз саме така.

Так, Льоша не знав майбутню тещу, але розумів реакцію на нього з телефонних розмов Олени та її мами.

“Мам, ну досить, ти його не знаєш, він хороший!” – говорила Олена, а на тому кінці лунало якесь обурене гавкання.

Мамі не подобалося все – і те, що Льоша не багатій, і те, що він одноліток Оленки, а не дорослий і навчений роками чоловік, і особливо те, що він живе на її території.

“На її території” – це спірне питання, нещодавно батько Олени залишив цю квартиру молодим, поїхав на невизначений термін до своєї коханої жінки, але право власності залишив за собою.

До речі, він давно був розлучений з матір’ю Олени, бо не витримав її характеру.

– Ти знаєш, – розповідала йому Олена. – До мого батька у мами був перший чоловік, і він також її не витримав. А у першому шлюбі з’явилася моя старша сестра Варя. Їй вже за тридцять, а вона сидить біля спідниці мами – боїться її немилості, і всі Варіни наречені були її не гідні. Тому я втекла сюди до батька під приводом навчання і врятувала себе. Але від мами нікуди не подітися, дві години автобусом і вона тут – тут скандалитиме. Вона на пенсію зараз виходить і тепер навідуватиметься.

– Ну, нічого страшного, дві години в автобусі теж не кожен витримає! Якось постараємося порозумітися з нею.

Було весілля, скромне в кафе, але з близькими родичами та друзями. Приїхала мама, і постійно шукала недоліки в нареченому:

– Ось я й думала, що він такий – непоказний злидар. Це що – чоловіча робота з половником ​​біля плити стояти? – шепотіла вона нареченій.

– Мамо, він не з половником, він піци робить, до речі, у дуже престижному місці й отримує непогані гроші.

– Непогано отримує – це коли є своя квартира та машина.

– Йому лише двадцять чотири роки, у нас все попереду.

Якщо перший день весілля пройшов терпимо, то на другий день у вузькому домашньому колі мама все зіпсувала – висловила Льоші в лоба, все, що вона про нього думала.

Льоша вислухав спокійно, без претензій, він все ж таки був попереджений про складний характер тещі. Олена як могла, пом’якшувала обстановку, але все ж таки емоції взяли гору – зі сльозами вона втекла у ванну. Варя кинулася за нею.

– Варя, забери маму і їдьте! – благала Олена сестру. – Інакше я за себе не відповідаю. Мені зараз нервувати не можна, я дитину чекаю. Тільки не говори мамі про це зараз, краще потім.

Але сестра не витримала – розповіла відразу, на кшталт – на благо, щоб Олені не нашкодити. Ось вже мамина дочка, язик без кісток! Вибухнув скандал, мати у всьому звинуватила зятя, і на цій ноті вона поїхала.

Місяць мовчання – ні мати, ні дочка не йшли на зближення. Олена почала сумувати – все ж таки мама, близька людина, хочеться почути її голос, просто побалакати.

Але мати перша зателефонувала, знайшла вигадану причину – мовляв, чи не втратила я у вас сережку на весіллі, може, десь під диван закотилася?

– Мамо, давай не будемо згадувати сварки? Ти ж хороша і я люблю тебе. Ну змирись з тим, що я одружена і в мене скоро синок буде – між іншим, твій онук.

Побалакали добре, душевно. Мама почала зрідка приїжджати, але ніби впритул не помічала зятя. Ближче до пологів вона все ж таки стала його помічати, але з постійними докорами:

– Лежить на дивані! Втомився свої піци робити, бідненький, вмотався! Влаштувався б на другу роботу, щоб допомагати сім’ї!

– Та ми, начебто, не бідуємо – у кредити та борги не влізли, у нас все є, – заперечив Льоша.

– “Все є” – передражнила теща. – У вас татова квартира! Будь проклятий той день, коли ти зустрівся на шляху моєї дочки! Чому саме ти – злидар і ледар у кухарському ковпаку! Я буду просто щасливою, якщо дочка тебе нарешті покине!

Ну ось знову скандал, та ще за місяць до появи малюка. Мати поїхала, Олена в сльози, Льоша її почав заспокоювати.

– А перехитримо маму? – Запропонував Льоша і відкрив дружині свій план.

За кілька днів мамі з риданнями зателефонувала Олена.

– Мамо, Льоша мене покинув, і все через тебе! Як ти могла зруйнувати моє життя? Він сказав, що не повернеться! Ти його сильно образила, і він не може з цим упокоритися.

– Ну от і чудово, що пішов! Я ж казала, що він негідник!

– Що тут чудового? Те, що я мати-одиначка з аліментами? Те, що я втратила коханого чоловіка? Я не хочу повторити твою долю! Ти ж кого хочеш доведеш! Прошу тебе, поговори з Льошею, поверни мені його, будь ласка, не роби мене нещасною. Я тебе благаю!

Мама трохи побурчала, пообіцяла подзвонити зятю та поговорити з ним.

– Чекай, зараз на твій телефон дзвінок буде, – сказала Олена Льоші. – Поки тримайся, кажи, що не повернешся до мене, бо для неї це буде легка перемога.

Теща зателефонувала одразу ж. Льоша відмовлявся миритися з Оленою, говорив, що від дитини не відмовляється, але жити у постійній напрузі від візитів тещі він більше не може.

Він радий її зустрічати, приймати, але не може терпіти образи на свою адресу. Він любить Олену, але йому складно упокоритися з ненавистю її мами.

Розмови телефоном не вийшло, і теща сама приїхала до зятя прямо на роботу.

– Льоша, може я не права була, ти вже мені вибач, – невпевнено сказала теща. – Але давай зараз Олену пожаліємо, їй же незабаром народжувати. Повернися до неї, будь ласка, я більше не приїжджатиму, обіцяю.

– Ні, я навпаки, хочу, щоб ви приїжджали, Олена без вас і справді сумує. Тільки не треба постійно бачити в мені ворога, тим більше я вам нічого поганого не зробив. Давайте жити мирно – ось тільки за таких умов я повернуся.

Ну що ж, Льошка “повернувся”, хоч він нікуди і не йшов – просто таким був план примирення з тещею. З роками мама упокорилася з вибором доньки, і навіть більше – їй Льоша став подобатися.

Піци він смачно пече, та й взагалі – добрий хлопець, чудовий чоловік та гарний батько.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу? Чи були в вашому житті такі тещі, чи може свекрухи? І як без сварки примиритися з рідними?