Оксана, певно, переплутала лікарню з курортом! Жаль племінницю, «пощастило» їй з матір’ю

Діти були на лікарняному три тижні, я теж з ними похворіла. Одужали, пішли з довідками до школи, та до садка. Я на роботу вийшла. За три тижні лікар був чотири рази. Скільки грошей в аптеці залишили — жах!

Звісно ж, свекруха була в курсі, що онуки хворіли. Дзвонила, підтримувала, допомогу пропонувала, ми ціни на ліки обговорили.

Коли одужали, свекруха пораділа, з чоловіком вітамінки передала. І, зважаючи на все, свекруха дочці розповідала про наші лікарняні.

Повернулися ми до нормального життя. За тиждень чоловік прийшов із роботи, поцікавився, чи залишилися у нас ліки.

– Племінниця захворіла, а в Оксанки грошей немає. Вона дзвонила, питала, чи не поділимося ліками, – пояснив чоловік. Подивишся?

– А лікар що виписав?

– Не знаю. Начебто вони ще не ходили.

– Ну ок. Нехай сходять, а потім нехай Оксана скаже, що виписали. Якщо буде, то дамо.

Чоловік передав мої слова сестрі. Оксана у відповідь заявила, що поки тільки легкий кашель та соплі, до лікарні вони не підуть, потребують сиропу від кашлю, та противірусного препарату.

Гаразд, її справа! Сироп був, навіть два. А противірусне ми випили, три пачки брали, дітям і мені, кожна пачка на курс.

Чоловік сестрі передав, що два сиропи привезе. Там нехай сама вирішує, чи варто давати, чи спершу до лікаря сходити.

Противірусне чоловік в аптеці купив, сто тридцять гривень для племінниці не шкода. Відвіз все.

Минуло ще півтора тижня. Ми з чоловіком від свекрухи довідалися, що Оксана з донькою потрапили до лікарні, а до лікаря вони так і не сходили, і додому не викликали.

Вночі у племінниці з’явилася сильна задишка, їх швидкою відвезли до лікарні. Це свекруха наполягла, щоб швидку викликали.

Чоловік сестрі написав, поцікавився здоров’ям племінниці. Оксана відповіла, що у них пневмонія під питанням, якщо підтвердиться, то лікуватимуться у лікарні.

У всьому у неї залишилися винні погані ліки, які чоловік їй привіз! Ось якби в Оксани були гроші, вона б купила нормальні препарати, дитина б відразу видужала.

Чоловік сестрі написав, що ліки у нас були нормальні, самі дітей ними лікували, а Оксані треба було не в педіатра грати, а в лікарню бігти. Оксану це зачепило! Слово за слово вони посварилися.

І як можна назвати Оксану нормальною людиною? Вона одружена, не самотня матуся. А грошей у неї на важливі речі немає, зате на пінне та роли гроші завжди є!

Ліки дитині купити не може. Навіщо тоді їй дитина? До лікаря не пішла — звичайно, вона ж мати, їй краще знати, як дитину лікувати!

Думаю, якби Оксана зводила доньку на прийом і купила б виписані ліки, то у разі потрапляння до лікарні, винним залишила б лікаря. Хто завгодно винен, тільки не Оксана!

З племінницею все добре, вона видужала, їх виписали. Оксана все ще ображається, вважає, що її намагалися життя вчити, не дзвонить, не пише.

Свекруха дзвонила, розповідала, що Оксана лікарню лаяла, скаржилася на все поспіль: їжа погана, лікарі погані, медсестри сплять.

Оксана, певно, переплутала лікарню з курортом! Жаль племінницю, «пощастило» їй з матір’ю! Чому не можна було зробити все по людські, не розумію?! Розрадьте нас, будь ласка, винні неякісні ліки, чи недолуга мати?