– Оль, ти там обережніше! З ним у комплекті йдуть колишня та донька! – Попередила подруга. Однак Ольгу це зовсім не збентежило. А дарма…

– Олю, ну не можеш ти просто вигнати дитину! Вона маленька, у чужому місті. Ти хоч розумієш, що з нею може статися? – наполягав Андрій тремтячим від обурення голосом. – Ти ж сама мати! Уяви, що хтось зробив би так з Кирилом!

– Знаєш, Кирило ось так не поводиться, – заперечила Ольга. – Їй, може, й чотирнадцять, але хамства – на всі тридцять. Якщо їй вистачає розуму хамити дорослій тітці, значить, і до вокзалу теж дістанеться сама.

Ольга розуміла, що, можливо, перегинає. Квитків у дочки Андрія немає, знайомих у цьому місті теж. Ольга справді виставляла дівчинку в нікуди. Але їй було вже начхати. Ольга більше не могла терпіти цю хамку.

…Колись Андрій здавався Ользі ковтком свіжого повітря. Її перший шлюб був не те щоб зовсім провальним, але кохання в ньому не було.

За Сергія, першого чоловіка, Ольга вийшла за розрахунком. Він був спадкоємцем заможних батьків, жив на широку ногу, ні про що не замислюючись, і дбав про Ольгу.

Вона вирішила, що така людина чудово підходить для створення сім’ї, адже їхні діти нічого не потребуватимуть. Про свої почуття Ольга думала в останню чергу.

Ну, немає іскри у стосунках, то що тепер? Адже життя не казка, не всі люблять один одного до запаморочення. Зате людина хороша, не скривдить.

Десь у чомусь Ольга мала рацію: їхній єдиний син, Кирило, справді ні в чому не потребував. Але коли він виріс і став самостійнішим, його батьки раптом зрозуміли, що вони один для одного майже чужі.

Спільних інтересів у них немає, тем для розмови теж. Ольга навіть на відпочинок їздила сама окремо від Сергія. У Сергія, до речі, закоханість теж минула, і жодних почуттів не лишилося.

Спочатку вони намагалися жити пліч-о-пліч, як хороші друзі. Однак ця спроба з тріском провалилася. Ольгу дратувало у Сергія все: як він залишає калюжі у ванній після душу, як хропе, їсть, навіть, як дихає.

Сергій же став виявляти інтерес до молодих дівчат, спілкувався з ними та називав це «пігулкою від нудьги».

У результаті вони розлучилися. Сергій залишив одну із квартир дружині та сину. Спочатку Ольга звикала жити одна, по-новому, а потім… Потім їй захотілося кохання. Хоч раз у житті.

З цією мрією Ольга вирушила на сайт знайомств, але там довго не протрималася. Чоловіки їй траплялися різні. Хтось так і не знайшов себе до сорока і не працював, хтось ображав колишніх.

Навіть ті, хто здавалися цілком нормальними, зникали після першого побачення. Ольга не розуміла, в чому причина, поки один з нових знайомих не відкрив цю завісу таємниці.

Чергове побачення пройшло просто огидно. Вже за годину чоловік почав чіплятися і поліз цілуватися. Не зупиняло його навіть те, що Ольга прямо сказала: для неї це дуже швидко.

Потім він почав наполегливо кликати жінку в гості. Та зрозуміла, до чого йде справа, і помчала додому, повідомивши, що їй треба заїхати за сином до школи.

На тому й розійшлися. Але пізно ввечері Ольга побачила у себе повідомлення в особистих:

– А не могла одразу все сказати? Даремно лише час на тебе витратив. Мене розлучені з причепом не цікавить!

Вона ж казала. Ще коли вони сиділи у кав’ярні. Швидше за все, справа була зовсім не в синові, але цей ярлик «розведеної з причепом» перекреслив в Ользі все бажання продовжувати пошуки.

Адже для чоловіків це справді обтяжлива обставина, навіть, якщо синові п’ятнадцять і влітку він заробляє більше, ніж деякі потенційні кавалери.

Ольга вже вирішила, що на її мріях доведеться поставити хрест. Проте все найприємніше трапляється несподівано.

Андрія вона зустріла на дні народження подруги Марії. Він галантно залицявся, наливав їй ігристе, подавав салати. Усміхався, коли Ольга жартувала, а насамкінець попросив залишити номер.

Марія тоді попередила:

– Оль, ти там обережніше! З ним у комплекті йдуть колишня та донька.

Однак Ольгу це зовсім не збентежило.

– Ну то й що? Я теж не дівчина, – відповіла вона. – Будь-яке в житті буває.

Пізніше Андрій дуже делікатно пояснив, що не зміг ужитися з дружиною, але, за його словами, Ольга зрозуміла, що його колишня регулярно закочувала скандали. Тоді це її здивувало. Милий чоловік, спокійний, м’який. На якому ґрунті тут можуть бути конфлікти?

Невдовзі Ольга дізналася відповідь. І вона їй не сподобалася…

– Олю, я сьогодні трохи затримаюсь. Потрібно заїхати до Віки. Вона попросила зібрати велосипед для Христини, – обережно попередив її Андрій.

Це було не вперше. Лише за останній тиждень Андрій затримувався вже втретє. Віка навіть лампочку не могла змінити без його допомоги.

Спочатку Ольга намагалася ставитися до цього з розумінням: жінка розлучилася нещодавно і лише звикає до нового життя, як і вона сама колись. Однак поступово це стало дратувати.

– Ти ж знаєш, як я до цього ставлюся. Невже ти не можеш просто сказати їй «ні»? Мені починає здаватися, що між вами щось є!

– Олю, та побійся Бога! Просто… Не можу я покинути Христину. Сім’ї розпадаються, а діти залишаються, сама ж розумієш…

– Розумію. Я не проти того, щоб ти допомагав. Але без одвічних поїздок. Давай дуй додому, а твоїй Вікторії відправимо грошей на майстра. Твоя особиста присутність там не є обов’язковою.

– Ну, Олю…

– Жодних «Олю». Або ти їдеш додому, або залишаєшся у Віки назовсім!

Не без бою, але Ольга змогла досягти свого. Андрій припинив навідуватись до колишньої дружини. Однак він все ще хотів бачитися з дочкою, тому Христина почала приїжджати до них у вихідні. І кожен її візит був для Ольги випробуванням на міцність.

Під час першої ночівлі дівчинка зажадала, щоб батько спав у її кімнаті. Завжди. Мовляв, їй страшно залишатись одній.

Потім – полізла в колекцію парфумів Ольги без дозволу й вилила цілий флакон дорогих парфумів. Втретє – почала вередувати через їжу.

– Я цього не буду… – заявила Христина, відсуваючи тарілку від себе. – Це не смачно. У мами смачніше.

– То й ходи голодна, – не витримала Ольга, бо танцювати перед цією дівчинкою вона явно не збиралася. – Або їдь до мами!

– Ви проганяєте мене? Я скажу мамі, що мене тут не годували! — Христина скривджено схрестила руки на грудях.

– Дівчатка… – похмуро почав Андрій. – Не сваріться. Я просто замовлю піцу.

Щоразу після зустрічей із Христиною у їхній родині були скандали. Вона не слухалася, всім своїм виглядом показувала, що Ольга їй ніхто, і поводилася в чужому будинку, як господиня.

Жінка розуміла, що дівчинка хоче, щоб тато знову приїжджав до них у гості, чи зовсім повернувся до мами. І домагалася свого: повільно і методично підточувала стосунки батька.

– Ну, тобі від неї тепер хіба що в інше місто тікати… – сказала якось подруга. – А я ж попереджала.

– То я ж не думала, що бувають розлучені з причепом чоловічої статі, – зітхнула Ольга.

Однак вона вирішила серйозно розглянути пораду подруги. А чому б не переїхати? Син на той момент уже жив окремо, в іншому місті. Тут її нічого не тримало.

У результаті вони перебралися в інший регіон, у будиночок на околиці міста, неподалік моря. Цілих два роки все було ідеально: тиша, спокій та можливість насолоджуватися сімейним життям. Але потім…

– Оленько, ти тільки не злись… – несміливо почав Андрій. – Мені Віка дзвонила. Попросила взяти Христину на літні канікули хоча б на місяць.

– У неї проблеми зі здоров’ям, лікар порадив їй з’їздити на море, а путівки… Ну, сама розумієш, дорогі. Та й у Віки відпустка аж узимку.

Ольга дивилася на чоловіка, як баран на нові ворота.

– Ну, ні! Тільки не Христина! – вирвалось у неї.

– Олю… Я з нею поговорив. Вона все зрозуміла і пообіцяла більше так не поводитися.

Спочатку Ольга упиралася, але зрештою піддалася. Все-таки дочка коханого чоловіка. Він давно її не бачив. Може, Христина і справді змінилася?

На жаль, ні.

Перший тиждень дівчинка справді поводилася тихо. Здебільшого, або сиділа у своїй кімнаті, або гуляла з батьком. А потім почалося.

– Христино, не могла б ти не ходити по будинку у вуличному взутті? У нас так не заведено.

– Ой, забула зняти, – з милою усмішкою казала вона. – Просто тут все одно брудно.

Христина без дозволу приводила гостей, брала продукти, які Ольга просила не чіпати, слухала відео на повній гучності ночами.

А коли її просили не шуміти – говорила, що забула свої навушники вдома, але якщо їй куплять нові, то, звісно, ​​вона врахує всі побажання. А ще – періодично скаржилася матері, через що Віка зі скандалами дзвонила до Ольги.

Терпець Ольги урвався, коли Христя нібито випадково розбила її кухоль. Той самий, який Кирило подарував їй на свою першу зарплату. Це було особливо прикро.

– Ой, ну подумаєш… Наче у вас кухлів мало, влаштували мені тут цілу кару, – знизала плечима Христина.

Того ж дня Ольга повідомила чоловіка, що більше це терпіти не збирається. Так, радикально, але їй набридла присутність маленької нахабниці на її території.

Андрій став на захист доньки.

– Оль, може, вона в чомусь і не має рації, але це все-таки дитина. А ти – доросла людина. Могла б і порозумітися, потерпіти раз на рік, зрештою, – заявив він. – А так… виходить, тобі все одно, що буде з моєю дочкою.

Спала Ольга того дня у спальні для гостей. Не хотіла бачити Андрія поряд. А вранці виявила, що ні чоловіка, ні його доньки нема вдома.

Все б нічого, але Андрія не було цілих три дні. Мабуть, він вирішив супроводити Христину про всяк випадок.

Весь цей час він не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Ользі залишалося лише гадати, що насправді відбувається за кадром.

З’явився він лише на четверту добу.

– Ну що я їду додому. Зустрічай. Буду завтра, до шостої вечора, – буденно повідомив Андрій.

Ольга могла б вдати, що все гаразд. Так само як колись він їздив до колишньої через день. Але їй так набридла ця тяганина… Тим більше, що Андрій вочевидь був не на її боці.

– Андрію, не ображайся, але їдь назад до своєї Віки! Є люди, яким разом тісно, ​​а нарізно – нудно. Мені здається, це про вас, – відповіла Ольга.

– Оль, ну чого ти? Добре ж все. Просто відвіз дочку.

– Було б добре, якби вона взагалі до нас не приїжджала. Або, якби ти поставив її на місце! А ти не зробив цього за всі ці роки.

– Ні, Андрію, я втомилася від того, що мені доводиться терпіти це неподобство у власному будинку і у стосунках з тобою.

Андрій намагався вмовити її, але Ольга була непохитна. Вона так і не дізналася, чи зраджував їй Андрій, чи просто був під підбором у Віки та Христини. Вона навмисне не стала стежити за його сторінками в соцмережах.

Так, колись Ольга хотіла кохання. Але що робити, якщо чоловік поряд більше любить не тебе, а себе, та свій комфорт? Ольга вирішила, що почати варто із любові до самої себе.

А такі індивідууми протилежної статі, які траплялася на її шляху, – і за дарма не потрібні! Краще вона собі котика або цуценя заведе, – більше користі та любові буде…

А ви що скажете з цього приводу? Підтримайте автора вподобайками, та залиште свої думки в коментарях!