Олег недавно прийшов з роботи, зварив макарони з сосискою, випив склянку чаю і склав брудний посуд в раковину.

Олег недавно прийшов з роботи, зварив макарони з сосискою, випив склянку чаю і склав брудний посуд в раковину.

«Потім помию» – подумав він.

У квартирі він був один, якщо не брати до уваги рудого кота Персика. Дружина поїхала в Київ, до дітей, студентів, а Олег залишився один в Житомирі.

Останнім часом відносини з дружиною були натягнутими, пройшов час романтики, радості народження дітей, турботи про їхнє здоров’я і благополуччя і вилізли назовні накопичені образи, недомовки і втома.

Спочатку, коли дружина поїхала, Олег відчув навіть полегшення. Закінчилися щоденні сварки і можна було зайнятися чим завгодно або просто нічого не робити і повалятися на дивані.

Але вже через тиждень Олег став відчувати самотність і занепокоєння. Через два тижні стало зовсім сумно. В голову лізли нехороші думки про Віктора, старого знайомого дружини, до якого Олег постійно її ревнував.

Згадувалися сварки і скандали і почуття провини охоплювало душу нашого тимчасового холостяка.

Від того що не було чим зайнятися, Олег дістав альбом з фотографіями і став розглядати старі фото. На фото він і дружина виглядали молодими, красивими і щасливими.

Олег зітхнув і згадав останню розмову з дружиною по телефону, говорили вони сухо і мляво, як чужі люди, що виконують нудні обов’язки. А на фото була зображена прекрасна пара.

А ось і весільна фотографія, їх очі світяться любов’ю. Олег машинально перевернув фотографію і прочитав 20 липня 2001 року.

Олег зрозумів, що упустив щось важливе, відкрив комп’ютер і подивився дату. На календарі стояла дата: 19 липня 2021 року.

“Так що ж виходить, завтра ювілей? 20 років як вони зі Марією разом?”

В голові Олега закрутився вихор питань. А який це ювілей? Як називається таке весілля – Залізне? Срібне?

І треба ж щось робити? Олег набрав в пошуку «20 років спільного життя, яке весілля?» І прочитав відповідь: Фарфорове весілля! Фарфорове!

Олег підвівся і схвильовано став ходити по кімнаті. Нарешті, його осінило. Ніколи він не вітав дружину з ювілеєм весілля, та він і не пам’ятав вже коли вони розписалися і жодного разу після весілля він не дарував дружині квіти.

Він набрав в пошуку «Купити квіти», довго і прискіпливо розглядав і вибирав інтернет магазини і букети. Грошей у Олега було не багато, але на пристойний букет з троянд вистачало.

Все інше було справою техніки.Олег зателефонував у Київ і довго пояснював продавцеві, що він дзвонить з Житомира.

Букет повинен бути красивим з білих і червоних троянд і доставити і вручити його потрібно за такою-то адресою і обов’язково завтра.

Дівчина на іншому кінці дроту запевнила Олега, що сервіс у них працює на високому рівні і проблем не буде.

На наступний день, ввечері, подзвонила дочка:

«Тату, ну ти взагалі …. мама дуже зраділа і відразу все зрозуміла. Букет дуже красивий. Мама тобі на пошту скинула повідомлення, подивися ».

Ігор хвилюючись, відкрив лист і прочитав: “Спасибі, мій дорогий, я скоро приїду, люблю, цілую, твоя Марія”.