«Оля, привіт!». Озирнулося десять дівчат. Дівчат, які підходять під опис, дві. І знову я не знаю, хто з них «моя».

Ця історія сталася ще в ті часи, коли мобільні телефони були тільки у найкрутіших хлопців. Я такої розкоші не мав.

Якось я познайомився з приємною дівчиною. Тоді було модно шукати свою половинку в газетах, і я знайшов її по оголошенню. Спочатку ми поспілкувалися по домашньому телефону, а потім зважилися на зустріч.

Домовилися про місце і час. Виходжу задоволений, йду. Була осінь, тому темніло досить рано. Дівчина сказала, що на ній буде чорне пальто і темна шапка. А я якось не подумав дати їй свій опис. Вирішив, що сам знайду її, як джентльмен.

Приходжу я на обумовлене місце, а там повно людей. Дівчат, які підходять під опис, що не менше п’яти. Прям змова якась!

І хто з них моя Оля, з якою я домовився про зустріч? Я повільно пройшов повз кожної дівчини і зрозумів, що знайти «потрібну» буде непросто. Подумав, що нерозумно буде підходити до кожної і питати, як її звуть.

Вирішив діяти оригінально. Встав трохи віддалік і сказав: «Оля, привіт!».

Озирнулося десять дівчат. Дівчат, які підходять під опис, дві. І знову я не знаю, хто з них «моя».

Я вже майже зневірився і збирався йти додому. Але тут я почув ззаду: «Сергій, я найперша до тебе добігла».

Оля виявилася дівчиною відважною, тому спритно перевела все на жарт. А мені потім довго було соромно за свою помилку.