Останнім часом наша сестра розбила не одну родину. Нам вже соромно повертатися у село

Нас у сім’ї шестеро сестер, ми всі між собою дружні, зараз вже спілкуємося родинами. Окрім однієї, звуть її Ольга. Живемо ми хоч і в різних місцях, але не дуже далеко. На всі свята з’їжджаємося здебільшого до старшої сестри, бо батьків уже нема.

У дитинстві батьки чомусь любили більше саме Олю. Може тому, що вона часто хворіла, а ще частіше вдавала що хворіє, щоб її шкодували. І всі її обов’язки тоді переходили на нас. А роботи в селі завжди вистачало, особливо влітку, коли ще треба було полоти грядки.

Сестра говорила, що в неї болить голова, але дивилася телевізор. Батьки постійно були зайняті і не помічали цього, а ми їм не говорили, тому що доносити одна на одну у нас в сім’ї було не прийнято. У школі вчилася вона також не дуже добре.

Ольга з першим чоловіком розлучилася, хоч ми просили її не поспішати. Вона з донькою переїхала після розлучення до села, звідки ми всі родом.

Спочатку нам було її шкода, допомагали, підтримували як могли. Перша сварка відбулася, коли Ольга зібралася заміж за чоловіка старшого за себе на шістнадцять років, попри те, що він був не зовсім здоровий.

Головним її аргументом було те, що він має свій великий будинок, в якому жив тільки з матір’ю. Свекруха її рідкісної душі людина, і тому нам подвійно перед нею соромно за свою сестру.

У них народилася спільна дочка, яка, на жаль, була цілком схожа на батька. Вона трохи відставала у розвитку, але сестру це зовсім не хвилювало. Ольга мало приділяла уваги своїм дітям, всі турботи про них переклала на свекруху.

Але проблеми почалися тоді, коли у сестри з’явився коханець, теж старший за неї років на десять. Почалися розмови у селі, до них додому приходила дружина цього чоловіка, просила її не руйнувати сім’ю. Але Ольга навіть пишалася тим, що він обрав її.

Її старша донька зібралася заміж у п’ятнадцять років, і вона дала згоду, щоб та поїхала з чоловіком від неї. Наші вмовляння та жодні аргументи на неї не діяли. Свекрусі вона говорила, що та має бути вдячна їй за те, що вийшла заміж за її сина і народила їй онучку.

Останнім часом вона розбила не одну родину, її навіть мало не побили жінки у селі. Нам тепер соромно через неї в село їхати, де жили та поховані наші батьки. Але змінити нічого не можна, мабуть, правду люди кажуть, що у родині не без виродка.