Де ти був раніше…
Заміжня 6 років, чоловік мене любить, все влаштовує, є двоє маленьких дітей. І весь цей час думаю: а чи правильний вибір я зробила, що вийшла заміж за нього?
Почалося все з того, що я зі своїм теперішнім чоловіком подали заяву в загс. Ми вирішили цю справу злегка відзначити і покликали свого друга, з яким спілкувалися з дитинства (і спілкуємося до цього дня).
Після всього ми вирішили розійтися по домівках (всі ми живемо поруч). Чоловікові стало зле, і ми його проводили першого, а друг пішов проводжати мене.
Як завжди, ми сіли на лавочку у мене у дворі і стали розмовляти про все. Сидимо, розмовляємо, і раптом він бере мене за голову, повертаючи до себе і цілує.
А я йому кажу: «Де ти був раніше?» Я була не проти поцілунку, тому що він мені подобався. Мене так ніколи не трясло від хвилювання і від страху одночасно.
Потім ми гуляли щовечора, розмовляли про нас, що може скластися. Мені було дуже погано, я думала весь час, як мені поступити. Залишити як було? Зіграти весілля і жити далі? Або все кинути і залишитися з ним? Я вибрала перше.
І зараз через 6 років, ми з ним так і спілкуємося. Чоловік нічого не знає, а мені соромно. Я все одно відчуваю щось до нього (друга) і бачу, що він теж. Як мені бути, я не знаю, знову.
Раніше Олена завжди чекала два свята. Свій день народження і Новий рік. У цих святах…
Ліля швидко складала продукти на касі в сумки, готуючись нести їх кілька зупинок. Можна було…
Рівно о шостій годині Ганна зайшла в квартиру. -Доню, привіт! – з кухні визирнула мама.…
Оксана стояла біля старої хвіртки й дивилася на двір, у якому виросла. Тут усе було…
- Юля, ти хоч розумієш, як це виглядає збоку? Сусіди запитують, чому онуки на всі…
- Ти вже купила мамі подарунок? – Кирило навіть не привітався, одразу перейшов до справи.…