Петро міцно вдарився, в результаті струс і шрам. Наслідків ніяких не було, та й невідомо, чи пов’язано це з тим, що було далі, але сестра каже, що сам Петро в тому, що відбувається звинувачував саме травму. Він почав саржитися на дивний стан та сни, в яких йому приходили “інструкції”

Історію розповіла мені старша сестра. Коли вона вчилася в школі, у неї був однокласник, якого звали Петро. Каже, вчився на четвірки й був досить тихим хлопчиком. З сестрою вони подружилися, починаючи з восьмого класу.

І ось, якось Петро після літніх канікул повернувся зі шрамом на голові біля скроні. На розпитування відповів, що влітку їздили з батьком кудись за місто і там перекинулися в «УАЗику». Ніхто не постраждав, але Петро міцно вдарився головою, в результаті струс мозку і шрам. Наслідків ніяких не було, та й невідомо, чи пов’язано це з тим, що було далі, але сестра каже, що сам Петро в тому, що відбувається звинувачував саме травму.

До початку другої чверті Петро став скаржитися моїй сестрі на періодичний дивний стан. Ніби як сидить він – і раптом все навколо стає як в кіно, а він глядач, що спостерігає за цим «зовні».

Батьки начебто водили його до лікарів. А ще Петро сестрі розповідав про свої сни. Суть була в тому, що у снах він почав отримувати якісь дуже дивні інструкції – наприклад, піти на таку-то вулицю, встати там-то, відрахувати уздовж дороги стільки-то стовпів, потім повернутися наліво, піти в ліс і там стільки-то дерев відрахувати, щоб дійти до «потрібного місця».

При цьому Петро після пробудження розумів, що це всього лише сон, але забути інструкції не міг – вони крутилися у нього в голові цілий день, а то і кілька, але потім все-таки забувалися.

Ні сам Петро, ні моя сестра особливого значення не надавали цьому «кіношному» стану і для вирішення снів, вважали, що це збої в роботі мозку після струсу, та й лікарі говорили, що таке після травм буває, і саме проходить з часом.

Але коли Петро розповів про те, що відбувається одному своєму знайомому, той загорівся ентузіазмом і підбив Петра виконати-таки одну зі свіжих на той момент інструкцій.

Сестра точно не пам’ятала послідовність дій при переказі, але кінцеві кроки полягали в тому, щоб відрахувати з точки поточного місцеперебування N під’їздів (причому саме під’їздів, а не будинків – якщо, наприклад, будинок закінчується на п’ятому під’їзді, то потрібно перейти до наступного дому та рахувати далі з шести, і так до N).

Загалом, ці двоє пройшлися по під’їздах, зайшли в потрібний під’їзд і подивилися на потрібну стіну на потрібному поверсі, все згідно з інструкцією зі сну – і виявилося, що там чорним маркером намальовано великий малюнок, чорта з підписом «ПРИВІТ, ПЕТРО».

Петро сам говорив, що ніколи до цього в тому кварталі не бував, та й друг не міг підлаштувати, тому що Петро згадував інструкцію в процесі самого походу і до цього нікому її не розповідав.

Як тільки Петро побачив чортеня, той здався йому дуже знайомим, виникло сильне відчуття дежавю, і тут же він знову впав у «кіношний» стан. У цьому стані він як би зрозумів, що все правильно зробив, і частина такого собі «плану» тепер виконана.

Сестрі він потім пояснював, що начебто глянув на сценарій, як знімається фільм, і з задоволенням відзначив, що актори в сцені все зіграли точно за сценарієм. Потім прийшов до тями, і йому стало дуже страшно, та й друг перелякався, побачивши малюнок.

За словами сестри, після цього Петро вже не намагався інструкції зі снів виконувати (а якщо і виконував, то їй не говорив). Що з ним стало потім, невідомо – сестра каже, що він з часом перестав скаржитися на сни, нормально закінчив школу, отримав атестат, і більше вони не бачилися.