Марії наснився сон і дід, якого вже давно не було, він кликав її з собою, але вона не схотіла йти, а він відповів, що тоді пізніше нехай вона йому когось іншого віддасть

Мого дідуся не стало ще до мого народження. Але моя двоюрідна сестра, якій на той момент було 16 років, дуже його любила, втім як і інші його онуки.

І ось, через якийсь час після своєї смерті дід наснився їй, і наполегливо кликав її з собою.

Вона тоді дуже злякалася, тому що розуміла уві сні, що дід вже не з нами й наговорила йому що, мовляв, вона молода, що їй ще рано, що їй ще дітей народжувати кінець кінцем. Дід вислухав і відповів:

– «Маріє, давай тоді домовимося так: коли-небудь кого-небудь ти мені з собою віддаси.»

Минуло близько 10 років, Марія вже багато років жила в Тбілісі, встигла вийти заміж, народити дитину, розлучитися з чоловіком, вийти заміж вдруге і знову повинна була народити.

Сон за ці роки не згадувався. Вагітність проходила складно і народжувати вона вирішила у нас в Україні, через те, що грузинським лікарям не довіряла, вважаючи, що свої дипломи вони здебільшого купили.

Хлопчик Димка народився з важким серцева вада і прожив всього півтора місяця. Поховати його вирішили біля діда, бо з його поховання пройшло вже понад десять років і було отримано такий дозвіл.

Через деякий час нашій бабусі (дружині діда) приснився сон. Вона побачила світлу дерев’яну хату, задоволений, усміхнений дід сидів на лавці й хитав ліжечко з немовлям.

– «Валь, дивись, мені дитину підкинули!»

Ось тут і згадався сон Димки мами Марії десятирічної давності.