Після розлучення Сергій не міг отямитися! Він годинами сидів нерухомо, дивлячись у нікуди. Йому доведеться із цим жити. Десь глибоко в пам’яті промайнула думка, що прилетів бумеранг за всіх залишених дівчат

– Який же хлопчик у вас симпатичний! Така лапочка, так би й поцілувала… Ой, виросте, від дівчат відбою не буде.

Мама Сергія поблажливо посміхалася: вона звикла на подібну реакцію навколишніх. Синок змалку викликав захоплення, та розчулення.

– Аби йому це потім боком не вийшло, – щоразу повторювали батьки, переживаючи за майбутнє єдиної дитини, – надто все просто йому дається, саме пливе в руки.

Час минав. Сергій пішов до школи. Навчався рівно, жодних проблем. Зате, особисте життя, починаючи зі старших класів, било ключем.

До симпатичного високого хлопця виявляли підвищену увагу представниці слабкої статі. Це спочатку старшокласник був обережний. Але, поступово він зрозумів, що йому можна все:

– І що? Одна пішла – прийшла друга! Мені варто лише поманити – і питання закрите, – самовпевнено посміхався він.

Навчання в інституті особливих вражень не залишило. А працювати Ковальов почав на себе: навіщо витрачати час та нерви, горбатячись на когось?

Справи йшли не погано, та й батьки не забували підтримувати бізнесмена-початківця. Поступово бізнес Сергія став приносити відчутний дохід.

А батьки тим часом все частіше нагадували синові про те, що час і одружуватись, порадувати їх онуками.

– Та не нагулявся я ще, та й не зустрів ту, з якою хочеться залишитися надовго. А одружитися просто тому, що вам онуки потрібні… Навіщо мені це?

Ліка тоді прийшла на співбесіду в ту саму будівлю, в якій був розташовувався офіс Ковальова. Сергій не зміг пройти повз ефектну дівчину. Він дочекався, поки та вийде в хол, і не соромлячись поцікавився, чи є в неї хлопець.

– Це такі тепер питання на співбесідах ставлять? – Усміхнулася та. – Ні, розлучилися нещодавно.

Зацікавити Ліку одразу підприємцю не вдалося. Вона відверто пояснила, що не готова до нових стосунків. Однак, відмова тільки заохотила ловеласа.

Ліка працювала – Сергій щодня дарував дівчині квіти. Ліка йшла додому – Сергій пропонував підвезти. Він постійно опинявся поряд, щодня нагадував, що готовий на все, заради кохання. І Ліка здалася.

Сергій запропонував обраниці перебратися до нього:

– Разом зможемо більше бувати, та й ближче тобі від мене, якщо що. Та й взагалі, у нас все серйозно!

Не відразу, але все ж таки Сергій зрозумів – йому стає нудно! Він одержав усе, що хотів. За звичним сценарієм – час було розлучатися.

Розбіжності траплялися дедалі частіше. Нарешті Сергій відчув: ось цей момент, зволікати більше не можна.

Вранці поговорити не вдавалося. Увечері теж: Ліка працювала допізна. Отоді й з’явилася оригінальна ідея рішення.

Сергій запропонував у вихідні провести час удвох. Приводом стало обговорення важливої ​​для нього проблеми. Заінтригована Ліка відмовлятися не стала. І ось настав День Ікс. Сергій ретельно підготувався до нього.

Щойно пара влаштувалася за столиком, молодик узявся до реалізації плану. Він почав здалеку, а потім описав незручність подальшого спільного проживання. Ліка слухала, все більше хмурячись.

– Що ти пропонуєш, – різко сказала вона, перервавши так старанно підготовлену промову. Від несподіванки промовець замовк:

– Ну ось, збила з думки … Кажу, що настав час розлучатися, – вже з роздратуванням продовжив він. – Неможливо так далі. Мені набридло. Досить. Зрозуміла?

Анжеліка зазнала справжнього шоку. Як же так: усе було добре – і ось… Їй здавалося, що в серці немов провертають тупу голку раз, другий… Спроби прояснити, що ж не так, викликали в Сергія роздратування:

– Та все не так! Набридло! Ти просто така чудова, ідеал! І це встигла, і це зробила. Все у тебе по поличках розкладено, все підготовлено… Нудьга, туга!

Ліка ледве стримувала сльози. Вона так намагалася, щоб коханому жилося комфортно, щоб він не відчував ні в чому потреби, а ось… Віддячив.

– Добре, вистачить, – холодно кинув хлопець. – Додому я тебе відвезу, речі збереш сама.

– А потім?

– Як хочеш, не моя турбота.

Ліка, мов робот, пакувала одяг, взуття. Трохи в неї виявляється речей тут. А потім Сергій, задоволений тим, що збори не забрали його час, перевіз Ліку на орендовану квартиру.

Тільки там Анжеліка зрозуміла, що сталося. Однак її біль, розмови, ніяк не діяли на Сергія:

– Оплачено до кінця місяця, більше я тобі нічого не винен. Прощавай. І не смій нагадувати мені про себе.

Виїжджав Ковальов цілком задоволений собою: він зумів і розв’язатися з набридлими стосунками, і знову на коні опинився.

Хто, як не справжній чоловік, здогадався сплатити квартиру колишній? Широкий жест! Царський подарунок. Тільки б не почала благати його повернутися…

Волю сльозам Ліка дала, коли машина колишнього зникла вдалині. Проплакавшись, дівчина намагалася зрозуміти, що вона зробила не так, де завинила, що її викинули на двері, немов непотрібну річ?

Проте, відповіді не було. А перед очима стояло байдуже обличчя того, хто зовсім нещодавно був коханим, і найдорожчим. Що ж, вона витримає!

Але про одне від душі просила Ліка: щоб Ковальов колись відчув те саме, що вона зараз. Щоб на собі випробував, як воно!

З Діаною Сергія познайомили друзі. Сама дівчина жодного інтересу до хлопця не виявляла. Навпаки, його увага викликала у ній відторгнення:

– Не набридло? Я бачу таких наскрізь, мисливець!

А ловелас зрозумів, що він в пастці. Це було кохання з першого погляду. Але не розділене! Що тільки не робив Сергій, як не намагався зачарувати неприступну красуню – вона тримала його на відстані.

– Ну ось навіщо час витрачати? – Невдоволено пояснювала дівчина. – Ти ж все одно тимчасовий. Мене серйозні стосунки цікавлять, а не пустий романчик. А де ти, і де серйозні… Іди вже. Гуляй, розважайся.

Сергій страждав. Тепер він розумів, що таке нерозділені почуття. Діана дивилася на нього, як на порожнє місце, їй було байдуже, що він робить, що відчуває, як йому.

І лише дізнавшись, хто батьки Сергія, дівчина змінила гнів на милість. Мама не приховувала сліз на весіллі:

– Нарешті став розсудливим, дорослим став. Тепер і онуків дочекаємось.

Тепер жодні жарти не бентежили щасливого голову сім’ї. Він не помічав нічого, літав, ніби на крилах, готовий був виконувати всі вимоги дружини, хай навіть неймовірні. А дочка… Та новоявлений батько сам дбав про неї. Він не мама.

Все частіше доньку вона залишала бабусі, а сама зникала з дому. Сергій запитань не ставив: боявся, що Діана покине його. Повернувшись якось додому після нелегкої поїздки, Ковальов не застав нікого:

– Мамо, мої у тебе?

– Аліса тут. Діана зателефонувала, попросила забрати до себе.

– Сама вона де?

– Поняття не маю: додзвонитися не можу.

Не з’явилася жінка і за кілька днів. Ковальови забили на сполох. Сергій місця не знаходив, так турбувався. Але Діана сама поставила у всьому крапку – подала на розлучення.

-Чому? За що ти зі мною так?

– Набридло. Нудно, прісно… Жодного руху: туга, одне й те саме. Мені треба жити, а не існувати. Так, я не нагулялася!

– Але я ж для тебе …

– Та дістав ти вже зі своїми почуттями! На-брид-ло! Тепер зрозуміло? Я терпіла тебе тільки через твою матір, колись вона допомогла моїм на ноги встати. Але борг віддала: вона хотіла внучку – отримала. Все – тепер я вільна!

– Але, як же я?

– Як хочеш. Мені однаково!

– Про Алісу ти подумала?

– Виросте – я розповім їй все сама. Дочка зрозуміє.

– Але Діано …

– Досить. У мене свої плани. Я їду вже сьогодні. І не намагайся завадити мені: я вмію мститися. Мало не здасться! Зрозуміло?

Сергій відчув, як у грудях повертається іржавий цвях. Він з такою силою встромився в серце, що дихання перехоплювало. Він один, без неї, без коханої. Але чому? За що? Він же все ладен був робити!

Після розлучення Сергій не міг отямитися. Він годинами сидів нерухомо, дивлячись у нікуди. Йому доведеться із цим жити.

Десь глибоко в пам’яті промайнула думка, що прилетів бумеранг за всіх залишених дівчат. Але цю думку Сергій одразу прогнав:

– Яка розплата? – Тоді – це була така розвага, а тут – зрада всього його кохання! Ні, навіть порівнювати не можна!