Після сварки чоловік перестав надсилати нам з дітьми гроші, відправляє зароблені євро свекрусі, а та вже сама вирішує, що нам потрібно, а що ні

Декілька років тому чоловік почав працювати далекобійником. Нам хотілося накопичити кошти, продати нашу тісну квартиру-студію і купити просторе трикімнати житло. Я була при надії другим малям і нам хотілося на перспективу планувати дітям окремі кімнати.

Тоді Віктор звільнився з роботи автослюсарем і графік його участі у житті родини невідворотно змінився. Якщо раніше він сам возив мене з малюком по лікарнях, коли виникала така необхідність, то зараз стало зазь. А дітей двоє!

Те ж саме з продуктами, раніше я лише докупала щось по-дрібницях, а великі торби кожні три-чотири дні привозив чоловік. Тепер же ця задача була повністю на мені.

Я знала заради чого ми докладаємо зусиль, десь у перспективі було наше омріяне житло. Заради цього можна було потерпіти. З іншого боку, я починала розуміти, що ця робота не тимчасова. Тобто, побут без чоловічого плеча поряд – це моя нова реальність. Від цього я потроху божеволіла.

Одного разу Віктор повернувся з рейсу. Я на наступний день запланувала молодшому візит до лікаря у обласному центрі. Попередила чоловіка ввечері, він якось безрадісно відреагував. Вранці ж сказав, щоб ми їхали самі, бо він має відпочити після рейсу.

Я, якщо чесно, тоді просто злетіла з катушок, кричала сонному чоловіку, що тут все на мені, що мені важко. Що я не можу тягнути зараз двох діток автобусом бозна-куди, бо це важко. Але це не додало Віктору бажання сісти за кермо.

Тому я зробила неочікуване для себе – я просто викликала таксі, щоб проїхати 70 км. Скажу вам, це було дуже зручно! Так само я повернулася додому. Ми майже помирилися, коли я проговорилася про ці неочікувані витрати.

Скандал набрав нових обертів і вже не я нервувала в родині. Чоловік підвищеним тоном питав, як я думаю зібрати на квартиру, якщо так легко ганяю на таксі по області. Він не хотів почути мене, я не могла почути його. Завершилося тим, що наступні рейси він брав без заїздів до України.

Зараз чоловік вже другий місяць їздить виключно Європою. Гроші декілька разів надсилав, але не мені, а виключно свекрусі. Вона говорить, щоб ми з нею вдвох ходили купувати, що потрібно. Ірина Михайлівна і її син тепер змовилися ні копійки не давати мені у руки.

Це вже крах родини, я вважаю. Я подаватиму на розлучення найближчими днями. А коли мій любий чоловік і батько наших дітей нарешті заробить на омріяне житло, то нехай і живе там з мамою разом. Мені вже все набридло і просто байдуже.