Мені 18 років, звати Мариною, закінчую школу, збираюся вступати до МВС, на важку професію – слідчого. Давно хотіла, дитяча мрія, можна сказати, вже документи оформлені, більший етап надходження пройдено, але недавно мені наснилася моя покійна бабуся, яка кликала за собою, а я маленька була, впиралася і не пішла.
І ось після цього сну я почала сумніватися, а чи правильно я поступаю,чи не помилюся я і також почала замислюватися про майбутнє з моїм хлопцем, він вчиться в цивільному університеті, планує знову вступати до військового, з міста 9 годин їзди.
І я почала розуміти, якщо піду в МВС, а він не надійде у воєнний – нашим відносинам кінець. Я буду пропадати тижнями, там навчання з 8:30 – 20:00 + казармений режим, а у нього набагато більше вільного часу буде, він буде ображатися, відвикати від мене, ну і природно звертати увагу на дівчат, які поруч (ні, я в ньому впевнена на 90%, але неможливо буде поєднувати).
Якщо ж він надійде у воєнний – простіше,
Він зайнятий, я зайнята – обидва спокійні, тому що обидва знають, хто, де знаходитися. Так, рідше в рази будемо бачитися, але якщо люди люблять, будуть поруч йти, чи не так?
Я його люблю шалено, він мене, але мене лякає цей перехідний етап
+ навчання, я настільки вимоталася, постійне нервування, поліграфи, документи
Як бути, я заплуталася, не розумію, чи потрібно мені це все.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…