Початок дачного сезону на спільній дачі був дуже веселим…

– Юлько, у нас є дача! – Ці слова, сказав чоловік з радістю і великим натхненням. – Ми ж так мріяли про це. Діти відпочиватимуть, ми – шашлик, лазня.

– Ти купив дачу? А чому не порадився зі мною, може мені не сподобається місце, чи будинок там поганий. Потрібно все дивитися заздалегідь.

– Не купив, гроші цілі. Дарованому коневі… розумієш! Тітка Таня, мамина сестра, залишила дачу у спадок. Мамі! Там велика хата, на всіх місця вистачить.

– Ага, зрозуміла. То це мамина дача, а не наша.

– Наша, тільки спільна, усієї родини нашої. Мама ж не дуже цікавиться всіма цими справами. Вона й раніше приїжджала до сестри лише відпочивати.

– А ми там розвернемося, – помідори, огірки, зелень. Під шашлички! Уявляєш? Поставимо великий басейн. Ми стільки років мріяли про це.

– Мріяли.

Єгор радів, як дитина, а Юля уявляла свій відпочинок. Спільна дача, мати Єгора, сім’я його брата Артема, сім’я сестри Ольги. Можливо ще кілька родичів. Усі діти. Як усе це відбуватиметься?

Черга? Або вихідні. Юля мріяла. Вона виросла у селі та уявляла дачу у квітах, обов’язково з теплицею, грядками, ягодами.

Басейн? Можна й басейн, діти у них не такі вже й великі поки що, десять і тринадцять, їм буде весело.

Перспективи радували, а решта, у вигляді рідні, лякала. Мама Єгора – це нормально, вона, по суті, і господиня, а ось інші.

– Юлько, що думаєш? Настав час розсаду на вікна ставити. Тітонька завжди так робила, у травні поїдемо дивитися, а поки готуйся.

Юля не знала, що сіяти. Точніше знала, не дарма ж дитинство пройшло в селі, та й з мамою можна порадитись. Кількість! Вирішила мінімум, треба спочатку спробувати все.

І ось настав травень. Такий довгоочікуваний після зими та весни, що затяглася. Святкові вихідні, як маленька відпустка. Зібралися всі, включаючи господиню.

Прибирання після зими, дружно та швидко не вийшло. Чоловіки почали з пінного – треба відзначити, та й свята.

Діти носилися ділянкою, інтернету не було, як і зв’язку, тому зайняти їх не було чим. Свекруха Юлі ходила скрізь, плакала, сестру згадувала, нечисленні речі перебирала. Сестра Єгора та дружина його брата ходили за господаркою і теж усе оглядали.

– Ця кімната мамі, ця нам, ця вам, а ця, Юля, вашій родині. Як спати? Тут навіть місць на всіх немає.

– Раніше чудово всі діти спали на підлозі.

– Але немає навіть постільної білизни.

– Ми привезли для себе, – сказала Юля. – Треба було подбати. І матрац надувний у нас для дітей. Чому ви не подумали, що багато народу.

– Матрац це добре. Наші діти менші, їм на всіх вистачить, а ваші дівчатка разом просто на підлозі можуть, вони вже великі. Щось можна вигадати.

– Ні, наші дівчатка спатимуть на нашому матраці! Ви можете доїхати до міста взяти білизну та матрац, годину туди та назад. А можете і взагалі на ніч поїхати у свою квартиру.

– Ми уже не поїдемо нікуди, усі пінне п’ють.

– Давайте вже візьмемося до прибирання, кожен миє кімнату, яку вибрав. А потім кухню та перший поверх усі разом.

Юля впоралася перша, ще й свекрусі кімнату приготувала. Перший поверх! Всі втомилися, тільки Юля, як робот, взялася за прибирання кухні.

‐ Я прибрала, а ви на всіх готуєте.

– А продукти є? Ми тільки м’яса взяли, але його вже мужики підсмажили й напевно з’їли.

– Продукти є, але ми брали не на всіх, а на свою родину.

– А що ти думала? Продуктів мало, постільна тільки для себе. Ми вперше на дачі, попереджати треба.

– А ми теж вперше! Самим треба турбуватися, могли б спитати у мами, вона з білизною приїхала. А про їжу? У вас діти, як можна було їхати без їжі?!

– Розумна. Продукти твої, ти й готуй.

– Добре, а ви прибираєте потім усе.

Продукти були ще у машині. Добре, що вона здогадалася тушкованки взяти більше. Юля зварила суп. Потримала в руках сосиски та вирішила залишити їх на вечерю.

Якщо все одразу, то потім всі будуть голодні. Сосиски були призначені для смаження на мангалі, дівчата просили.

Суп їли всі. Діти зголодніли, швидко з’їли свої порції та побігли. Посуд? Все лишилося до вечора, мити його ніхто не збирався. Юля до посуду принципово не підійшла, а пішла оглядати город.

Теплиця була старою, але на перший рік зійде. Юля вже задумалася – спільна дача це не те, про що вона мріяла. Зовсім не те.

А розсаду на вікнах їхньої квартири шкода. Літо, лише одне літо, вирішила вона. Нічого крім огірків та томатів. Не буде зелені, квітів… Вона просто приїжджатиме і виїжджатиме.

Замість тижня відпочинку, вийшло два з половиною дні. У чоловіків скінчилося пінне. Треба було копати землю в теплиці, а Єгор усе не міг зібратися. Усі роз’їхалися.

У вихідний після свят Юля та Єгор приїхали з розсадою. Після висадки вони підсмажили м’ясо на мангалі та зібралися відпочити, але приїхали родичі, сестра із сім’єю, а з ними їхні друзі.

Була вже десята вечора, а відпочивальники тільки почали смажити м’ясо, веселощі були в розпалі. Єгор не надовго приєднався, а Юля з дівчатами пішла спати.

Виїжджали вони рано, гості ще спали. На подвір’ї бардак, на кухні теж. Юля подивилася на “спільну дачу”, їй вона не потрібна. Зовсім не потрібна.

Літо пройшло у поїздках. На дачі постійно хтось був, люди змінювалися, не змінювався лише бардак. Юля та Єгор намагалися приїжджати у п’ятницю ввечері, треба було поливати, збирати врожай. Дача на один вечір.

Помідори зріли, огірки росли та почали зникати. Спільна дача “тішила” дедалі більше.

– Все, сезон закінчено, – сказала Юля після чергової поїздки, коли приїхала за помідорами, які повинні були дозріти, а їх не виявилося. Огірків було зовсім мало, видно, не всі знайшли.

– Ще тільки липень! Поливати треба!

– Хто краде, той нехай і поливає. Ти помітив, що мама тут не буває? Гроші у нас є, купимо свою дачу, тільки для себе.

Через два тижні до Єгора подзвонила сестра.

– А ви що з помідорами зробили, все засохло? А огірки? І чому зелені не посадили?

Весною на травневі свята оголосили загальний збір на дачі для прибирання після зими, але Юля та Єгор не поїхали. Мати Єгора теж відмовилася.

Юля, Єгор та їхні доньки відпочивали на своїй дачі. Великий басейн, нова теплиця, зона відпочинку, квіти. Дача без гостей, – лише мати Єгора іноді приїжджає.

Через два роки свекруха Юлі продала свою дачу, звичайно, довелося вивезти звідти сміття, вимити все, інакше покупці лякалися. Юля з Єгором постаралися. Гроші з продажу свекруха поділила.

– Ця половина вам за працю і мій відпочинок на вашій дачі, а решту я витрачу на себе. Інші й так весело живуть.

Своя дача, це вам не спільна, – і так має бути, від гріха подалі…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!