Подарунки не передаровують, мама поставилася до тебе з усією повагою, а ти їй у душу плюнула! – горлала сестра чоловіка

Заїхали до свекрухи у серпні, банки привезли. Нас посадили чай пити. Сестра чоловіка вдома була, вирішила нас розмовою розважити.

– Що за люди? Сусідка попросила бокс для кішки на пару днів, повернула через півтора місяця без дверцят!

Сказала, знайде, поверне. Я не взяла його, змусила новий купити. На вигляд нормальна жінка, знала б заздалегідь, нічого б не дала! – сказала вона.

– Так, – погодилася я, – є люди, яким нічого давати не можна! Я, якось, фен дала в коробці з шістьма насадками. А мені повернули фен без коробки, та з п’ятьма насадками, дифузор десь загубився.

– Обіцяли, що знайдуть, повернуть, але все ще повертають. Говорять, що зникла насадка!

– А ти молодець, — я похвалила сестру, — одразу змусила новий бокс купити, шкода я не додумалася новий фен попросити!

Сестра трохи почервоніла. Ми знали, про кого я говорила. Фен вона просила, щоб доньці на випускний із садка зробити зачіску. Донька вже перший клас закінчує, а мій фен досі без дифузора.

Після моїх слів сестра відступила – їй терміново потрібно було зателефонувати. Свекруха уважно все це спостерігала, на вус інформацію намотала.

На Новий рік я отримала від свекрухи подарунок — новий фен із двома насадками, одна з яких — дифузор!

Другий фен мені без потреби, тим більше від невідомої фірми, та з моторошним запахом дешевого пластику.

Дифузором я не користуюся взагалі, у розмові із чоловіковою сестрою про нього згадала для того, щоб вона спочатку у дзеркало подивилася, а потім уже інших людей за аналогічні вчинки обговорювала.

Фен, отриманий на Новий рік, я віддала мамі. У неї взагалі фена не було, вона перебирати не стала, взяла.

Крамольним свій вчинок не вважала: мені подарували, як хочу, так і розпоряджаюся подарунком. Не викинула ж!

Наприкінці січня свекруха приїхала у гості. Побачила у передпокої мій «старий» фен, спитала, чому новим не користуюся.

Я відмазуватись і брехати не стала, відповіла: так і так, не все нове краще за старе, фен використовую для завивки волосся, у подарованого такої функції немає, не знадобився, віддала мамі, але все одно дякую за подарунок.

– Я думала, ти зрадієш, — засмутилася свекруха. Рада, що хоч комусь він став у пригоді. Може, давай ти будеш говорити, що тобі подарувати? Чи краще одразу грошима дарувати?

Мене аж сумління кольнуло – засмутилася людина, не можна так. Свекруха засмутилася, але не образилася, здебільшого вона розсудлива жінка.

Зате донька кинулася заступатися за, нібито, скривджену матір:

– Подарунки не передаровують, мама поставилася до тебе з усією повагою, а ти їй у душу плюнула! Я обіцяю, що зроблю все, щоб мама більше не витрачала час та гроші на подарунки для тебе!

Мабуть, нічого у неї не вийшло. На Восьме березня свекруха не стала нічого купувати, подарувала мені гроші. Я, як людина, яка ніколи не вгадує із подарунками, завжди сама гроші дарую.

І свекрусі також! Купить собі те, що реально сподобається і стане в пригоді. Хороший у нас обмін грошима відбувся у березні!

Свекруха купила собі сукню, яку давно хотіла, я придбала набір пензлів для макіяжу, на які облизувалася, але жаба не дозволяла взяти.

Сестра чоловіка, яка так переживала за матір, взагалі не стала морочитися з подарунками, розіслала всім листівки в соцмережах, от і все привітання! Натуральна зміїна голова, слово честі! Не знаходите?