Подарунок для мами

– Якщо вчора не прийшла, то вже сьогодні точно має бути! – бурмотіла Іра собі під ніс, весело спускаючись сходами в під’їзді.

– Ірино, ти куди летиш? – Запитала сусідка Наталя.

– Ой, Наташо, я тебе і не помітила. Та йду з поштової скриньки забрати квитанцію і поїду посилку з косметикою отримувати.

– Заходь увечері, покажу, що накупила.

– Добре, ввечері зайду, – пообіцяла Наталя і пішла вгору.

Ірина спустилася до поштових скриньок. Відчинила маленьким ключем свій ящик і дістала звідти чималий стос паперів.

Рекламу викинула одразу. Заповітне повідомлення завбачливо засунула в сумочку, і в руках у жінки несподівано залишився лист.

Ірина здивувалася, бо чекати такого роду послання їм з чоловіком точно не було від кого.

З друзями та родичами з інших міст спілкувалися або телефоном або по відеозв’язку.

– Бикову Ігорю Євгеновичу. З банку? Що це таке? – бурмотіла Ірина і водночас схвильовано розкривала конверт.

Зміст листа здивував Ірину ще більше, ніж сам факт отримання. Виявилося, чоловік узяв у банку велику суму в кредит і прострочив платіж вже аж на три місяці.

Ірина розвернулася, і з листом у руці пішла вгору сходами. Про те, щоб піти на пошту за посилкою, вже не могло бути й мови. Увійшовши до квартири, жінка ще раз перечитала листа.

Спершу хотіла зателефонувати чоловікові на мобільний. Але наступної хвилини відмовилася від цієї ідеї. Ірина вирішила так: Ігор повернеться ввечері з роботи, і вони спокійно це обговорять.

Щоб відволіктися від неприємних думок, вона хотіла зайнятися звичними домашніми справами. Однак із цієї витівки нічого не вийшло.

У неї все валилося з рук, домашня робота не клеїлася, а в голові, як і раніше, миготіли думки про те, для яких цілей Ігор узяв гроші в банку.

На думку Ірині приходили зовсім різні варіанти. Можливо, Ігор потрапив у дорожню пригоду, і вирішив не засмучувати її?

Але ця версія не витримувала жодної критики, бо їхня машина була в повному порядку. У сервіс вони автомобіль не здавали.

Може на роботі якісь неприємності? Раптом Ігореві виписали великий штраф… Але ця версія теж провалилася, бо сума штрафу надто велика.

Найбільш правдоподібною Ірині здалася версія про наявність у чоловіка коханки. Можливо, гроші він зняв саме для таємної коханої.

На той момент, коли Ігор повернувся з роботи, Ірина вже у своїй уяві вкрай розвинула  ситуацію. Їй здавалося, що чоловік живе на дві родини, і там у нього є  дитина.

Це особливо зачіпало жінку, оскільки в них самих мати дітей за п’ять років шлюбу так і не вийшло…

– Ігорю,  для чого тобі така сума?! – з порога  накинулася вона на чоловіка. – Ми ж з тобою домовлялися, що всі великі покупки обговорюватимемо! – Ірина не видавала своїх похмурих здогадів.

Вона намагалася говорити максимально спокійно, наскільки це було можливо в ситуації, що склалася.

– Іро, ти ведеш себе точно, як слідчий на допиті! – Ігор явно не хотів розповідати, на що витратив суму.

– У сенсі? Ми з тобою взагалі чоловік і дружина. Чи ти мене вже такою не вважаєш? Може, у тебе є дівчина на боці, і ці гроші для неї призначалися? – її терпець увірвався.

– Ти збожеволіла? – обурено вигукнув Ігор.

– Я? Та це ти, схоже, вижив з розуму! Береш кредити, не платиш їх, на що витрачаєш гроші, теж не хочеш розповідати! По-твоєму, це нормальна поведінка для адекватної людини? – Тепер Ірина вже кричала.

Жінка відчувала, як до очей підступають зрадливі сльози. Вона не хотіла плакати, але стримати порив емоцій було вже неможливо. Ігор подивився на дружину, що плакала.

– Для мами я взяв ці гроші, зрозуміла? Для мами! І жодних боргів немає, бо я вже все віддав, а лист із запізненням надійшов. – нарешті випалив чоловік.

– У сенсі для мами? Вона що, захворіла? – машинально припустила Ірина.

– Типун тобі на язик! Нічого вона не захворіла. В санаторій їздила у липні. Ну, пам’ятаєш, ми її ще проводжали з тобою на автовокзал.

Ірина подумки перенеслася на кілька місяців тому. Справді свекруха Нателла Аркадіївна їздила до санаторію. Але невістка ніяк не припускала, що подорож оплачував Ігор.

– Ігорю, а чому ти зі мною не порадився? Ми з тобою самі влітку відпочивати не їздили, а їй ти взяв кредит на санаторій!

– Їй? Іро, це взагалі-то моя мама! Вона мене сама все життя ростила і виховувала, ні в чому не відмовляла. Ти вважаєш, це нормально, якби я відмовив їй у проханні, – спокійно відповів Ігор.

– У проханні? Це прохання вдарило по нашому сімейному бюджету! Тобто ти кажеш мені, що не отримуєш премію, а сам отримуєш і платиш цей кредит? І вдома у вихідні тебе не буває, бо ти змушений брати додаткові замовлення?

– Так! І що у цьому такого? Я взагалі не розумію справжньої суті твоїх претензій.

– У мене складається внутрішнє відчуття, що ти просто шкодуєш грошей для мами, чи заздриш їй. У нас із тобою ще життя попереду, а вона вже у віці! Тобі має бути соромно!

Того вечора Ірина залишилася спати у вітальні. Бачити чоловіка їй зовсім не хотілося. А він і не робив спроб попросити її повернутися до спальні.

…Наступного дня вони пішли на роботу, не помирившись. Увечері Ірина повернулася додому. Годинник показував уже дев’яту вечора, але Ігоря вдома не було. За кілька хвилин Ірина вирішила зателефонувати йому на мобільний.

– Слухаю, — почувся в слухавці голос свекрухи.

– Нателла Аркадіївно, а що, Ігор у вас?

– Схаменулась, люба! А де йому ще бути, якщо не в мене! Ти ж йому скандали на рівному місці влаштовуєш! Хлопчик матері подарунок зробив, а вона скандал влаштувала!

– Тепер ще вистачає нахабства дзвонити сюди та ставити свої дурні питання! – Розійшлася свекруха.

– Нателло Аркадіївно, взагалі він не хлопчик, а давно вже чоловік! І наші сімейні розмови вас зовсім не стосуються! — наважилася заперечити Ірина, хоча раніше намагалася зі свекрухою розмовляти тактовно, наскільки це було можливо.

– Що? Ти ще смієш мені хамити! — вибухнула свекруха, і в слухавці почулися короткі гудки…

…Місяць Ігор прожив у матері. А Ірина за цей час навіть звикла жити сама. Того дня вона поверталася із жіночої консультації. Її недавні здогадки підтвердилися! Вона в положенні — трохи більше місяця.

Ірина вирішила не дзвонити чоловікові, а повідомити новину особисто. Вона раніше була в гостях у свекрухи, і точно знала, що Нателла Аркадіївна її не вижене, попри сварку. Ірина вже майже підійшла до будинку, як почула голос свекрухи.

– Ну, ви тільки подивіться, яка чудова пара! Ну, любо-дорого подивитися на вас, дітки! — манірним голосом говорила Нателла Аркадіївна, а дві сусідки, що сиділи на лаві, підтакували їй.

Ірина зробила ще кілька кроків і побачила, як її власний чоловік Ігор обіймає за талію якусь дівчину. Спочатку Ірина хотіла підійти, але щось не дозволило їй це зробити.

Жінка повернулася додому і намагалася не плакати, переживаючи за майбутню дитину. Звичайно, ні про яке позбавлення не могло бути навіть мови.

Ігор не з’явився вдома ні за тиждень, ні за два. Ірина вирішила подати на розлучення. За кілька днів їй зателефонував чоловік.

– Ти на розлучення подала?

– Так, – сухо відповіла Ірина.

– І правильно. Я сам хотів. Ти знаєш, ми з тобою надто різні, і зовсім не підходимо один одному. Я зрозумів це.

– Ти це сам усвідомив, чи мама підказала? – Запитала Ірина.
Ігор забарився, і в трубці на кілька секунд запанувала тиша.

– Я бажаю тобі щастя. Сподіваюся, мама обрала для тебе гарну дівчину, і ви будете нею задоволені обоє…

Через місяць Ірина та Ігор були вже чужими один для одного людьми. Розлучення оформили швидко, майнових претензій не було — жили вони у квартирі, офіційно оформленій на батьків Ірини.

…Через кілька місяців Іра стала мамою здорового хлопчика. Ігореві про дитину вона нічого не говорила. Просто вирішила, що синові не потрібен такий батько, який, у свої тридцять, повністю залежить від думки матері. Він і сам ще хлопчик.

…З моменту подій минуло три роки. Ірині запропонували посаду в головному офісі, вона вирішила переїхати до столиці разом із трирічним Іванком.

Перед від’їздом треба було щось купити в дорогу. Іра з сином ходили по супермаркету. На мить вона підвела погляд і побачила за кілька кроків Ігоря. Він стояв і, не відриваючись, дивився на хлопчика.

На мить серце Ірини завмерло. Їй здалося, що Ігор помітив очевидну схожість між собою та малюком. Але в наступну секунду почувся голос свекрухи, а потім з’явилася і вона сама з візком, наповненим до верху продуктами.

– Ну, чого встав, Ігорю! Нам стільки всього потрібно купити. Адже твоя Віка палець об палець не стукне!
Свекруха продовжила монолог, потягнувши за собою Ігоря.

– Мамо, мамо? Ходімо! — жваво сказав Ванюша.

– Ходімо, синку, ходімо. — відповіла Ірина і зраділа, що характером Ваня точно пішов у неї.

…Це була перша та остання зустріч біологічного батька з сином. Ірина та Ваня поїхали до столиці. Там жінка вийшла заміж, і новий чоловік виховав Ваню, як рідного сина, давши йому своє прізвище.

Пізніше від знайомих Ірина дізналася, що Ігор знову розлучився і ось-ось одружиться втретє. Наречена — дочка однієї з подруг Нателли Аркадіївни.

Але, мабуть, і цього разу не на довго – як мама велить. Самій – він і є самій…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.