Подруги та рідні мене попереджали, що він так поводиться неспроста. Та я й сама, щиро кажучи, підозрювала, що в нього хтось є. І навіть якось прийняла цю думку. Хоча в глибині душі сподівалася, що це мої вигадки і все в нас ще налагодиться …

З Володею у шлюбі ми прожили трохи більше 8 років. Хоча тільки два перші роки були щасливими, а потім все ставало тільки гіршим і гіршим.

Він ставав байдужим і до мене, і до наших синочків. Навіть виховання малюків не викликало в нього інтересу. А будь-які спроби з мого боку включити чоловіка і привести до тями лише приводили до сварок.

Подруги та рідні мене попереджали, що він так поводиться неспроста. Та я й сама, щиро кажучи, підозрювала, що в нього хтось є. І навіть якось прийняла цю думку. Хоча в глибині душі сподівалася, що це мої вигадки і все в нас ще налагодиться …

Того дня я не дуже добре себе почувала, але все ж таки поїхала на роботу. Там мені краще не стало, тож відпросилася піти додому на пару годин раніше. Прийшла і побачила біля порога чуже жіноче взуття. Почула Вовин голос і незнайомий сміх.

Взута вбігла до кімнати і побачила чоловіка з якоюсь рудою дамочкою. Вона зніяковіла і збиралася до виходу. А він замість того, щоб щось пояснити і виправдатися, мовчки пішов за нею. Наче я й не дружина йому зовсім…

Повернувся Володимир лише ближче опівночі, коли діти вже спали. Я чекала на його виправдання, весь день думала, як він викручуватиметься. А він з порога заявив, що це я у всьому винна.

Такого повороту я точно не очікувала. Стало ясно, що так більше не може продовжуватися. Проблема була в тому, що вигнати Володю я не могла, адже то була його квартира. А куди ж мені йти з синочками?

Велику послугу у цій ситуації мені надала близька подруга. З нею по сусідству жила самотня старенька, яка шукала квартирантку. Платити за житло не треба, лише допомагати по дому та оплачувати комуналку. Мене такий варіант виручав, але як бути з дітьми?

Я наважилася піти поговорити із цією жінкою. Ганна Сергіївна виявилася приємною людиною. Так буває, коли дивишся на когось і одразу відчуваєш симпатію. Я їй також сподобалася. Вона навіть зраділа, що в мене є діти, і наполягла, щоб ми швидше переїжджали до неї.

Взявши вихідний, і почекавши, коли Вова вирушить на роботу, я почала збирати речі. Коротше кажучи, обідала я вже у Ганни Сергіївни. Сюди ж забрала з садка і дітей. Місця виявилося достатньо для всіх. І тут ми незабаром відчули себе як удома. Навіть краще.

Ганна Сергіївна полюбила моїх хлопчиків як рідних, до мене також добре ставилася. Тепер ніхто не казав мені, яка я погана дружина і мати, як погано я готую та прибираю.

Виявилося, що поїхавши від Вови, я змогла вдихнути на повні груди. Все справді почало налагоджуватися. Навіть колеги почали проявляти до мене більше уваги.

От тільки чоловікові моє перевтілення не сподобалося. Його особисте життя, схоже, забуксувало, і він почав мені дзвонити. То претензії висловлював, то пропонував миритись, то на своє життя скаржився, то знову мене звинувачував…

Згодом я навіть перестала йому відповідати, то він на роботу до мене приїжджати почав. Перепрошував і просив повернутися. Обіцяв, що все буде інакше, що він усвідомив свої помилки.

Звичайно, я його словам не надто вірю. Хоча розумію, що хлопчикам потрібний рідний батько. Тому поки що не знаю, як вчинити.