– Подумаєш, квартира! Це не привід не спілкуватися з матір’ю та сестрою!

Моя сестра та мама кинули мене з квартирою, а тепер не розуміють, чому це я не хочу з ними розмовляти та якось брати участь у їхньому житті.

Ця історія розпочалася кілька років тому. Я тоді збиралася заміж і попросила у мами пустити нас пожити в бабусину квартиру.

Мені на це була відповідь – квартира здається, на ці гроші вчитиметься сестра, тому розбирайтеся самі, а нас не чіпайте.

Гаразд, зрозуміли-прийняли інформацію, навіть погодились десь зі справедливістю цих слів. Ми з чоловіком винайняли квартиру, а самі по копієчці відкладали на іпотеку. Своє житло було потрібне.

Через чотири роки виходила заміж сестра, яку мама без зайвих розмов пустила жити в ту бабусину квартиру.

– А що не так? Сестра вже не вчиться, гострої потреби в оренді немає, тож нехай живуть, на іпотеку накопичують, – кліпала очима мама.

Мені ця ситуація видалася дивною. Тобто, одна дочка нехай накопичує на іпотеку в комфорті та з мінімумом витрат, а інша нехай добре викручується, щоб і квартиру винаймати, і на іпотеку накопичити.

Мама на це відповіла, що просто так склалися обставини, не треба вигадувати якісь теорії змови. Але на пропозицію виселити сестру та поселити туди нас із чоловіком, відповіла, що це буде некрасиво.

– Ось вони на іпотеку назбирають, куплять житло, я квартиру продам і гроші поділю між вами, – обіцяла мама.

Ну, хоч так справедливість відновиться, вже добре, думала я. Ми з чоловіком вже взяли тоді іпотеку, якраз було б непогано зменшити борг перед банком.

Потім мати у спадок отримала ще одну квартиру від бездітної сестри своєї мами. Там також була однокімнатна квартира.

– Ой, як добре! Зараз я другу квартиру здам, щоб швидше молодша на свою накопичила. А потім переоформлю все, як годиться, – щебетала мама.

А я взагалі не зрозуміла цих дій. Сестра й так збирає гроші, не платить за оренду, а тут ще й мама їй грошей підкидатиме? У чому взагалі проблема одну квартиру оформити на сестру, одну на мене, а далі вже якось самі розберемося.

Зрозуміло стало через три місяці, приховувати було вже ніяк, тож мені повідомили – сестра чекає дитину, тож із накопиченнями там не дуже, без маминої допомоги ніяк.

Коли сестра народила, я в мами запитала, що там із квартирами. Мені було сказано, що зараз не до того. Там маленька дитина, декрет, там все непросто.

На моє припущення, що вони можуть здавати взяту в іпотеку двокімнатну, мама подивилася на мене, як на хвору. Типу, про яку двокімнатну мова, у них немає на неї грошей.

Тоді закономірне питання – а на що вони там збирали? Куди йшли гроші із другої квартири? Чому я маю через це сидіти та чекати з моря погоди?

Мама тоді психанула, що я думаю тільки про себе, а тут у сестри малюк з’явився взагалі не до моїх меркантильних інтересів.

Я не торкалася цієї теми майже рік. А потім я дізнаюся, що мама продала обидві квартири, щоб купити сестрі двокімнатну, та ще й ремонт там зробити.

Я була в сказі, подзвонила мамі та спитала, що це все означає. Вона відповіла, що в однокімнатній сестрі з сім’єю буде тісно, ​​вони чекають на другу дитину, тому було прийнято таке рішення.

– Що ти психуєш? У тебе є квартира, не на вулиці живеш? Потім із сестрою мою квартиру поділиш, коли мене не стане. Без свого не залишишся.

Нехай живуть довго та щасливо, мені від мами нічого не потрібно. Вона показала, які має пріоритети. Я досягаю всього сама, а сестрі все на блюдечку.

Порівняла мою квартиру, на яку ми з чоловіком самі збирали, а тепер самі платимо іпотеку, і квартиру сестри, яку мама їй піднесла з усіма зручностями.

Слухавку від мами я більше не беру, на повідомлення не відповідаю, а нещодавно зателефонувала сестра, розповісти, що я не права.

– Подумаєш, квартира! Це не привід не спілкуватися з мамою та сестрою!

Так? Я запропонувала сестрі відписати квартиру на мене, адже це всього-то “подумаєш, квартира”. Та чомусь відмовилася. Цікаво чому це? Я навіть не знаю.