– Покатався і вистачить! Повертай мені машину батька! – Рикнула мати на сина

– Невже ніхто з вас мене не може відвезти? – обурювалася Ніна Семенівна.

– Мамо, треба було нам заздалегідь говорити, – виправдався за свою відмову Олександр. – Ми не можемо взяти, й по твоєму першому клацанню втекти з роботи…

– Добре. Дайте мені машину, я сама поїду! – роздратовано пробурчала вона.

– Ні, мамо, так справа зовсім не піде. Ти ж за кермом казна скільки не сиділа, – розгублено знизав плечима чоловік.

Мати Олександра отримала права водія багато років тому, і всього кілька разів за цей час сиділа за кермом автомобіля.

– Я вмію їздити, – пирхнула у відповідь Ніна Семенівна. – Придбане не можна так швидко забутися.

– Мамо, це загрожує тим, що не дай Боже можеш потрапити в аварію, – почав залякувати жінку син. – Можна поїхати автобусом, таксі, або електричкою. Вибирай будь-який вид транспорту.

– Я візьму батькову машину і на ній поїду в лікарню, – холодно промовила Ніна Семенівна. – По автобусах та електричках я мотатися не стану!

– То ти, мабуть, забув про те, що я маю право брати автомобіль Петі? До того ж він оформлений на мене!

Олександр після цих слів насупився. Йому не сподобалося, що вона нагадала йому про те, кому належить машина.

– Ключі! – Скомандувала Ніна Семенівна. – Я від вас на ній одразу ж і поїду додому. Не збираюся з ранку тягнутися сюди за нею.

Чоловік ще зробив кілька спроб переконати матір, настрахавши страшилками, але та наполягала на своєму.

У підсумку, Сашко зрозумів, що немає жодного сенсу її переконувати, варто лише молитися, щоб дорога туди та назад була безнапасною.

Ніна Семенівна забрала ключі у сина, він допоміг їй виїхати із гаража, і жінка поїхала додому. Через годину чоловік зателефонував матері та запитав, як вона дісталася.

– Все чудово! Що могло бути? Досить вважати мене за маленьку дитину, – пробурчала вона у відповідь.

Сашко вирішив махнути рукою і більше жодного слова не говорити, з приводу її водіння.

Наступного дня Ніна Семенівна зранку вирушила в лікарню. Син, як і обіцяв, жодного разу їй не зателефонував.

Мати в обід сама набрала Олександру, і надривним голосом повідомила, що їй потрібна його допомога.

– Можеш приїхати? У мене тут щось трапилося, – прошепотіла вона в слухавку.

За роздратованим голосом на задньому фоні чоловік зрозумів, що мати не одна.

– Приїдь, будь ласка, на п’ятнадцятий кілометр, – попросила сина Ніна Семенівна. – Привези із собою гроші. Я встрягла тисяч на двадцять…

Олександра пересмикнуло. Він одразу ж зрозумів, що мати все-таки потрапило в біду.

– З тобою все гаразд? – з тривогою спитав чоловік.

– Так, приїдь швидше, – жалібно попросила Ніна Семенівна.

Олександр насилу відпросився з роботи, пообіцявши начальству, що відпрацює на вихідних усі прогуляні години.

На потрібний кілометр він приїхав досить швидко на таксі. На узбіччі дороги стояли дві машини, одна з яких була його.

Побіжно оглянувши їх, Олександр зрозумів, що мати зачепила чужий автомобіль на дорозі.

– Ти її син? – зиркнув на нього літній чоловік. – Навіщо ти дозволив цій розвалюсі сісти за кермо?! Мізками хоча б думав. Вона мало не занапастила мене. Добре, що все обійшлося набагато легше, ніж я гадав. Бачиш, що твоя мати зробила з моєю машиною?

– Бачу, – Олександр оглянув пошкоджений бампер і крило чужого автомобіля. – У скільки ви оцінили ремонт?

– Двадцять тисяч, не менше, – впевнено заявив незнайомець. – Або я викликаю поліцію.

Чоловік зиркнув на матір, яка з відсутнім виглядом сиділа у своїй машині. Розрахувавшись із незнайомцем, Олександр із розгніваним виглядом підійшов до матері.

– Ну і що ти утнула? Невже не могла послухатись мене, і поїхати автобусом, чи на таксі?

– Ні, не могла, та й що тепер толку про це говорити? – відмахнулась від нього мати. – Поїхали додому краще.

– Оце ти з’їздила! – обурився Олександр. – Двадцять тисяч, плюс ще машину батька ремонтувати.

– Не розумію, що ти хочеш від мене? Чи тобі просто нема з ким поговорити? – роздратовано пробурчала мати. – Тільки не читай мені моралі!

– Тобто, ти сама наробила справ, і мене ж виставляєш винним? – Чоловік обурювався через поведінку матері.

Сівши на сидіння водія, він голосно грюкнув дверима, і спробував завести машину, яка піддалася тільки з п’ятого разу.

Їхати Олександру довелося повільно, оскільки автомобіль погрожував із хвилини на хвилину затихнути.

Ніна Семенівна сиділа з відчуженим виглядом до самого будинку. Біля свого під’їзду, тільки-но чоловік зупинився, вона швидко покинула машину і, не прощаючись, втекла геть.

Сашко повернувся додому, і поставив машину в гараж, вирішивши нічого не казати дружині про те, що сталося.

Юлія заганяла свій автомобіль і сама побачила розбиту машину чоловіка, яку брала свекруха.

– Все-таки Ніна Семенівна занапастила наше авто! – обурено сплеснула руками жінка. – Нічого собі! Як вона думає його ремонтувати?

– Ремонтувати? – перепитав у дружини Олександр. – Серйозно? Ти хочеш, щоб я почав просити гроші у матері?

– А на що ж ти збираєшся ремонтувати її?! – Злісно поцікавилася Юлія. – Вона її розбила, вона й мусить ремонтувати! Ніні Семенівні не повинно сходити це з рук! Якщо потрібно, я сама з нею поговорю!

– Ні, не треба! – гаркнув на дружину Олександр. – Я ж сказав, що не братиму з неї ні гривні!

– А що ти робитимеш? Будеш щоразу виправляти її косяки? – узялася в боки Юлія, продовжуючи злитися на чоловіка.

Вона була впевнена, що свекруха зобов’язана відшкодувати їм ремонт.

– Автомобіль взагалі моєму батькові належав, я їжджу на ньому просто так, – нагадав дружині Олександр. – І ти хочеш, щоб я, замість подяки, почав вимагати з мами гроші? Дурниці якісь…

– Ну давай, все їй тепер прощай! – сплеснула руками роздратована жінка.

Побачивши, що чоловік нічого не збирається робити, вона сама вирішила поговорити з Ніною Семенівною.

Коли Юлія завела розмову про гроші, свекруха з обуренням кинула слухавку, а наступного дня зателефонувала синові, й зажадала повернути батькову машину.

– Покатався і вистачить! Все одно від вас подяки не дочекаєшся! – рикнула вона на Олександра. – Раз ви з мене гроші вимагати надумали, повертайте мій автомобіль назад!

Чоловікові нічого не залишалося, як підкоритись бажанню своєї матері. Однак, через два тижні він дізнався від неї про те, що вона все-таки остаточно ухайдокала машину, і навіть сама потрапила в лікарню на кілька тижнів.

Ну що можна сказати такій недолугій жінці? Машину занапастила, і сама ледве Богу душу не віддала! Ні собі, ні людям називається! А ви що скажете з приводу її вчинку?