– Поки твоя дружина невідомо де катається, і десь проводить час, ми з батьком маємо розв’язувати ваші проблеми! – Невдоволено бурчала мати

– Ми ж не будемо все життя тіснитися у двокімнатній з твоїми батьками? – переживала я. – У нас донька підростає, постійно скандалимо, і жодного особистого простору немає.

– У мене немає шалених грошей на покупку власної квартири, – ображався Юрій. – Якщо можеш запропонувати реальне розв’язання проблеми, обговорімо.

Я намагалася знайти зручні для всіх варіанти, що виявилося непросто. У результаті я вирушила в Європу на заробітки, і стала домробітницею в будинку заможних людей.

Юрій справно ходив на роботу у свою контору, та доглядав за Лізою. Але більшість зобов’язань з виховання дівчинки довелося свекрусі брати на себе.

– Поки твоя дружина невідомо де катається, і десь проводить час, ми з батьком маємо розв’язувати ваші проблеми, – невдоволено бурчала вона.

– Ганна не розважатися поїхала, а заробляє гроші на покупку квартири, – нагадував Юрій.

– Ну зрозуміло, тільки незрозуміло, як і чим вона там займається, – не здавалася мати. – Я не така наївна, щоб у всі ці казки вірити.

Юрій відмахувався, але постійне підливання матір’ю масла у вогонь негативно позначалося на настрої. Ганна приїжджала раз на три місяці на кілька днів і знову поверталася на роботу.

– Ти ж розумієш, якщо зараз здамося, то так і залишимось у твоїх родичів? – казала вона чоловікові. – Мені б ще кілька разів з’їздити, нам би вже вистачило на покупку однокімнатної.

– Розумію, але донька росте без матері, і мої батьки вже всі мізки мені проїли, – бурчав чоловік.

– Давай я залишуся вдома, а ти знайди собі гарну роботу, – пропонувала Ганна.

– Я не готовий мотатися чужими кутами, або жити на будівництві заради грошей, – обурювався Юрій. – Не для того я отримав дві вищі освіти, щоб усе за вітром пустити.

– А я була готова? Просто у мене особливого вибору немає, і донька підростає.

Жінка сумувала за домашнім затишком та спокоєм, працюючи в чужому будинку.

Але через рік вона вже могла дозволити купівлю однокімнатної квартири. Щоправда, вони порахували, і вирішили ще трохи почекати, щоб купити більшу квартиру.

– Ну звісно, ​​навіщо поспішати? – бурчала свекруха. – Нехай Ліза росте без нормального нагляду, доки батьки щось там вигадують.

– Але ти ж даєш їй все необхідне, і Лізі вистачає твоєї любові, – виправдовувався чоловік.

– Ось саме, що цим займаюся я, а за фактом, виховуватиму дитину – обов’язок батьків, – бурчала жінка.

Коли Ганна заробила гроші на хорошу двокімнатну квартиру, вони знайшли відповідний для себе варіант. Але відразу постало питання про ремонт, і їй знову довелося їхати на заробітки.

– Ну зрозуміло, поки твоя дружина невідомо чим займається, ти тут час проводиш не нудно, а виховання Лізи знову на мені, – обурювалася мати.

– Ну ти не маєш рації, – не впевнено відбивався Юрій. – Просто ми дбаємо про майбутню доньку, і заради цього доводиться терпіти, та жертвувати собою.

Поки Ганна напрацювала на ремонт, почалися роботи, постійно доводилося щось доробляти, докуповувати, і взагалі, Юрій мріяв про нову машину.

– Може тобі самому на заробітки рвонути? – пропонувала Ганна. – Я не можу постійно пропадати поза домом, і справді за цей час уже втомилася.

– Але ти вже звикла, все там знаєш, і роботодавці знайшлися добрі, – відбивався чоловік. – А мені не просто буде знайти хорошу роботу, та й не дуже хочеться втрачати постійний і стабільний заробіток на своєму місці.

Заради забаганок чоловіка Ганні зовсім не хотілося нікуди їхати. Але вже ставало питання, щодо оплати навчання доньці, і їй довелося змінювати плани.

Поки вона зібрала потрібну суму на оплату навчання, ще пройшов час. Родина вже давно перебралася до нової та відремонтованої коштом Ганни квартири.

Тільки сама жінка там практично не бувала, бо вже звикла до кочового життя, і всіх це влаштовувало. Юрієві не доводилося особливо напружуватися, і все вирішувалося коштом дружини. Ліза звикла до відсутності матері, й відчувала свободу.

Бабуся вже не мала на неї особливого впливу, тато навіть не намагався сильно вдаватися у проблеми, і Ліза була надана сама собі.

– Хто б міг подумати, що я вже десять років їжджу на заробітки, – журилася Ганна. – Коли вперше збиралася в Європу, думала все закінчиться за кілька років.

– Ну так і треба було зупинятися, чи Юрія в спину штовхати, – висловлювала свою думку сестра Ірина. – А так у всіх все добре, тільки ти продовжуєш спину гнути.

– Я ж заради сім’ї ж намагаюся, – виправдовувалася Ганна.

– Сім’я – це коли всі разом розв’язують проблеми, та переживають радості та труднощі, – висловлювала свою думку родичка. – У твоєму випадку, типова картина споживачів з боку твоєї рідні.

Ганні так думати не хотілося, але все частіше виявлялося, що Ірина має рацію. Вони з Юрієм останнім часом сильно віддалилися, і дочка явно не переживала через відсутність матері у своєму житті.

Якось у Ганни під час роботи зламався телефон, і не було можливості купити новий, тому вона майже тиждень не виходила на зв’язок.

За першої нагоди жінка кинулася за покупкою нового апарату, намагаючись додзвонитися до родичів, та заспокоїти їх.

Тільки вони навіть не помітили її відсутності, й не стали питати про можливі проблеми. Вони настільки мляво і повсякденно відреагували на її дзвінок, що Ганна справді усвідомила факт своєї непотрібності у житті найближчих людей.

– А якби я не дзвонила ще тиждень чи місяць, ніхто б не помітив мою відсутність? – Запитала вона у чоловіка, підозрюючи, яку відповідь отримає.

– Ну ти ж була в цивілізованій сім’ї, а не в дикому лісі, – явно не хотів думати про такі проблеми чоловік. – Якби щось трапилося, нам би повідомили.

Ганна вперше за довгий час зрозуміла, як сильно втомилася. Вона твердо вирішила, що ця поїздка буде останньою, і після повернення додому вона обов’язково знайде собі роботу поряд з будинком, щонеділі пектиме пироги, та ходитиме на зустрічі з подругами.

Переповнена очікуваннями цієї радісної події, вона навіть вирішила повернутися додому завчасно і невдовзі зрозуміла, що зробила це даремно.

– Ти мала приїхати за два тижні, – невдоволено висловлювався Юрій, прикриваючи собою незнайому жінку.

– Донька на навчанні, я орю й оплачую всі рахунки, а ти відриваєшся з дівками в купленій за мої гроші квартирі? – не могла прийти до тями Ганна.

– Ну, квартира у нашій спільній власності, й ти сама зголосилася їздити на заробітки, – обурювався Юрій. – Катерина не дівка, і в нас все серйозно.

– Як мило, – не знаходила потрібних слів Ганна. – Може вам ще потрібно дачу купити, чи сплатити відпочинок за кордоном?

– Ви не соромтеся, я можу взагалі додому не приїжджати, а лише гроші надсилати для вашого ситого життя.

Коханка Юрія поспішно зібралася і відступила, не бажаючи потрапляти під гарячу руку Ганни. Юрій висловив купу претензій, та побіг за коханкою.

Віддана жінка залишилася чекати на дочку. Вона була впевнена, що Ліза її підтримає, зрозуміє і разом вирішать, як жити далі.

– Ну, а чого ти хотіла? – явно не здивувалася розповіді Ліза. – Тебе роками немає вдома, ми з татом тут самі живемо.

– Ти знала про наявність у батька коханки? – поцікавилася жінка.

– Не знала, але здогадувалась, і цілком його розумію, – міркувала Ліза. – Ти невідомо де постійно пропадаєш, ось він і закрутив роман.

– Але ж я старалася заради нас, заради твого майбутнього, – виправдовувалася Ганна.

– Може звичайно і так, тільки мені потрібна була поряд мати, а батькові дружина, – не шкодувала її почуття Ліза. – Поки ти гроші заробляла, ми відвикли один від одного, і тепер немає сенсу шукати винних.

Ганна й не збиралася це робити. Вона несподівано усвідомила, як сильно втомилася від усього, і зламалася. Донька здавалася холодною і міркувала прагматично.

Чоловік втік до коханки, та погрожував відсудити половину квартири, офіційно купленої у спільному шлюбі. Ганні не так було шкода матеріальних цінностей, як боліла душа через те, що відбувається.

Перший раз у житті вона відчула себе зовсім нікому не потрібною у цьому світі. До мук додавалися скандали, влаштовані свекрухою. Вона постійно дзвонила, і звинувачувала невістку в розпаді сім’ї, та завданих її синочку незручностях.

– Твій батько хоче розлучатись, швидше за все буде поділ майна через суд, і нам доведеться виплатити йому половину вартості цієї квартири, – розповідала Ганна дочці.

– Задля виплати мені доведеться знову поїхати на заробітки. Ти зможеш самостійно справлятися з усім, чи потрібно шукати інші варіанти?

– Раніше справлялася і тепер зможу, – невдоволено висловлювалася Ліза. – Тільки не втручайте мене у свої розбирання, без вас багато проблем.

Ганна знову виїхала на заробітки. Вона виплатила чоловікові половину вартості квартири, і це питання було закрито.

Але вона розуміла, що не зможе жити у двокімнатній з донькою, і Лізі треба купити окрему квартиру, інакше нікому не буде спокою.

Ганна рятувалася роботою, збирала на квартиру для доньки, та намагалася не думати про власне життя, в якому нічого не було зрозуміло.

Вона втомлювалася, часто плакала й хвилювалася, потім згадувала, що насправді в цьому житті нікому не потрібна, і намагалася сама розв’язувати проблеми.

Довгі роки Ганна утримувала сім’ю, а тепер вчилася жити для себе. Але у неї це не дуже добре виходило, та й досвіду такого в неї не було.

Тільки тепер і сім’ї, як такої не було, а відремонтована двокімнатна пустувала, поки вона накопичувала на квартиру для Лізи.

Дівчина більше прийняла бік батька та його рідні, вважаючи матір винною у всіх сімейних негараздах. А ви що скажете з цього приводу? Як би ви поводилися в подібній ситуації?