Поки в нашій квартирі ремонт вирішили з чоловіком пожити у його батьків. Це настільки не просто, що мені доводиться готувати їжу в мульварці прямо у нашій спальні, бо свекруха контролює абсолютно все

На тому тижні переїхали до свекрухи – поки в нашій новій квартирі ремонт, доведеться пожити там, сподіваюся, не довше 4-х місяців. У неї трикімнатна квартира в центрі Києва.

Цікаві товариші мої свекор зі свекрухою: він любить заглядати в наші речі, і розповідати їй, що ж ми там понавозили, а вона любить заглядати в мою сковорідку – чому ж я годую її сина, при цьому давати «корисні» поради.

Я вже три роки успішно його годую без допомоги мами, але це, мабуть, не аргумент. Переїхавши, ми купили мультиварку, і я можу готувати тепер навіть в кімнаті, без зайвого контролю з боку родичів чоловіка.

В одній кімнаті живе вона зі свекром, в іншій – їх старший син з дружиною і дитиною. Живуть там уже 10 років і не збираються обзаводитися власним житлом – чекають спадщини. Крім того щиро вважають, що в спадок цю квартиру отримають повністю, про існування рівноправного спадкоємця молодшого брата з дружиною (зі мною) намагаються не думати.

Були категорично проти нашого приїзду, навіть підсилали дитину до свекрухи з питанням: «А як же ми будемо ходити в туалет?» А свекруха – чудова тітка, вчить мене економити воду і т.д.

Зустріч була більш ніж «гостинною». Старшого брата батьки попросили допомогти нам з переїздом, але коли ми тягали речі, він допомагати відмовився і пішов гуляти на вулицю о 9 годині вечора.

Поки ми все заносили, звісно, без легкого шуму не обійшлося, з їх кімнати виглянула його дружина і стала нас шипіти – і це в 9 вечора.

А на наступний день вона влаштувала розбірки разом зі свекрухою, чому, мовляв, ми їх речі, які їх попросили ще тижнів зо три тому прибрати з нашої кімнати, виставили в коридор їм під двері, а не принесли їм і не віддали особисто в руки! Коротше, ми вороги спочатку в принципі.

Насправді, ніякого катастрофічного збільшення народу в даній квартирі не спостерігається. Не далі ніж три роки тому, до того, як ми з чоловіком стали жити разом, він жив там ще задовго до появи старшої невістки. Їх було шестеро, і ніяких «питань про туалет» не виникало. А тепер семеро, на одну людину більше.

Нічого, потерплять. Не подобається – нехай купують власне житло, і у них там будуть жити тільки ті, кого вони покличуть.