Поки я з дитиною за кордоном, чоловік вирішив перевезти до нашої квартири своїх батьків, але я проти

Звертаюся до вас, бо не знаю, як бути. Виявилася у такій ситуації, що можу стати ворогом для всієї родини. Дуже не хочеться до цього доводити, але, здається, доведеться. Почну трохи здалеку.

Мій чоловік із багатодітної родини. Його мама хотіла доньку, тому народжувала дітей, поки все ж таки не народила дівчинку. Марина – четверта дитина у сім’ї. А мій чоловік — найстарший із дітей.

Коли я виходила за нього, мені здавалося, що це добре, що він старший брат. Отже, відповідальний та надійний. Втім, так і є. Але є нюанси.

Мама чоловіка виховувала дітей з такою настановою: щастя та благополуччя молодшої сестри насамперед. Тому молодша донька росла в тотальній турботі та опіці.

Коли вона була підлітком, то мало не щодня дзвонили братам із проханнями про допомогу. Вона була важкою дитиною, завжди встрявала в неприємності. І мій чоловік, як старший із братів, розхльобував це частіше за інших.

Ми одружилися, коли Марині було 16. Я думала, що мине підлітковий вік і все вляжеться, але мої надії були марні. Хоча був період затишшя, коли вона вийшла заміж.

Вони з чоловіком прожили разом три роки, Марина стала матір’ю двох дітей. А потім вони розлучилися. Потім було ще одне заміжжя, ще одна дитина, знову розлучення. Після просто дитина вже без чоловіка та без весілля.

Нині має четверо дітей. І вона живе з твердою впевненістю в тому, що її з дітьми має утримувати сім’я. І, що найжахливіше, всі з цим згодні. Марина жодного дня ніде не працювала. Після минулого розлучення мешкала з батьками. І ось тут ми підходимо до моєї проблеми.

На початку березня я з донькою виїхала за кордон. Хотілося забрати її від загрози та небезпеки. Та й трішки грошей підзаробити. Не зайвим буде зібрати Ганночці на навчання, їй наступного року вступати.

Півроку ми спокійно жили, але нещодавно це змінив дзвінок чоловіка. Він сказав, що його мама придумала таку схему: вона та батько чоловіка переїжджають до нашої квартири, а сестра Марина залишається з дітьми у батьківській квартирі.

Звісно, ​​це план Марини. Їй, бачите, тісно з дітьми в одній кімнаті, потрібно більше простору. Тому вона вирішила відселити батьків до нашої квартири, де зараз пустує кімната.

Мовляв, доки я все одно за кордоном, то можна й пожити. Ось тільки я чудово знаю, що я потім не виселю їх додому. Вони ж заради примх Марини готові всім поступитися.

Ось тільки прикро, що цього разу вони вирішили поступитися моєю квартирою. Її нам подарували мої батьки на весілля. Але свекруха вважає, що якщо ми одружені 20 років, то вона має право розпоряджатися всім.

Так ось я відразу сказала чоловікові, що я проти. Адже це кімната нашої доньки. Коли ми повернемося, де вона житиме? На кухню її відселити? Звичайно ж головне, щоб Марині було комфортно.

Не знаю що мені робити. Чоловік вважає, що це гарна ідея і не розуміє мого обурення. Він дбає про молодшу сестру. Я не хочу стати ворогом для всієї родини, але іншого виходу не бачу.

Свекр зі свекрухою мають свою квартиру, нехай там і живуть. Хіба я не права?