Помста…

– Слухай, Тань, я обіцяв колезі допомогти з переїздом.

– Сьогодні? – Запитала чоловіка Тетяна.

– Він квартиру купив нову, двокімнатну. У дружини ось-ось термін.

– А минулої суботи ви чию нову машину обмивали. Які в тебе колеги успішні. Тільки у нас із тобою ні нової машини, ні великої квартири. Чому, Єгоре, га?

– Не бурчи, Тань. Обіцяю, наступні вихідні проведемо разом, – Єгор обійняв дружину і заглянув їй у вічі.

– Щось важко віриться. У тебе кожні вихідні якісь непередбачувані обставини, – Таня відсторонилася.

– Ну, хочеш, подзвоню і скажу, що не можу допомогти з переїздом? – насупився Єгор.

– Ні. Обіцяв допомогти, отже, йди.

Єгор одразу пожвавішав.

– Тань, ти золото, а не дружина. То я піду? – Єгор хотів поцілувати її, але Таня вперлася в його груди долонею і легенько відштовхнула.

– Головне, щоб ти не забув про це до наступних вихідних, – сказала вона.

…Вони разом навчалися в інституті, усі троє. Як часто буває, Таня подобалася Олексію, а їй подобався Єгор. Вони сиділи разом на лекціях, ходили у кіно, хлопці проводжали її додому. Якось Олексій освідчився Тані у коханні.

– Вибач, але мені Єгор подобається, – чесно зізналася Таня.

– Розумію, серцю не накажеш, – зітхнув Олексій.

Олексій більше не сідав із ними на лекціях, не проводжав Таню додому. А якщо і йшов із ними в кафе, то завжди швидко тікав.

У Єгора була своя невелика квартира, дісталася від діда. Всі гуртом вічно тусувалися в нього. Приходила і Таня, але ніколи не залишалася ночувати, хоч би скільки Єгор її вмовляв. Але новорічної ночі вона залишилася. І невдовзі вони почали жити разом.

Олексій приходив до них рідко, не міг дивитись на щастя суперника, хоч і друга.

– Коли одружитеся? – Запитав він, коли всі разом відзначали захист дипломів.

– А нам і так непогано, правда, Тань? – відповів за двох Єгор.

Таня знітилася і промовчала.

– Ти не маєш рації. Кожна дівчина мріє про весілля і білу сукню. Тань, кидай ти його, виходь за мене заміж, – раптом сказав Олексій.

Єгор кинув на друга роздратований погляд.

– Взагалі-то, я давно збирався зробити пропозицію, чекав на слушний момент, – Єгор дістав з кишені каблучку і простягнув Тані. – Ти вийдеш за мене? – Запитав він, свердлячи Таню поглядом.

Таня спалахнула від радості.

– Звичайно, – сказала вона, не помітивши, як Олексій підвівся і пішов.

Через два місяці Олексій був свідком на їхньому весіллі.

– Тань, якщо він тебе ображатиме, одразу скажи мені, – сказав він за весільним столом.

– А сам одружуватися збираєшся? – Запитала Таня.

– А він чекає, коли ми з тобою розлучимося, – засміявся Єгор. – Не дочекаєшся! – Він кинув на Олексія переможний погляд.

– Все, мир, – припинила суперечку друзів Таня. – Пішли танцювати, – Вона потягла Єгора з-за столу.

Через три місяці після весілля Олексій прийшов на день народження Тані з величезним букетом червоних троянд.

Коли гості пішли, Єгор довго не міг заспокоїтись, висловлював дружині, що вона надто бурхливо відреагувала на букет. Всі це помітили, а йому було ніяково.

– Не ревнуй, я люблю лише тебе, – сказала Таня.

– Сподіваюся, – пробурчав собі під ніс Єгор.

Минуло три роки. Молоді були щасливі, але бували між ними сварки та непорозуміння. Головною причиною сварок були ревнощі Єгора.

І ревнував він дружину не лише до свого друга. Він виходив із себе, коли на Таню звертали увагу чоловіки. Єгор хотів, щоб Таня скоріше опинилася при надії та сиділа вдома.

Але Тані хотілося набратися досвіду, попрацювати, а вже потім ставати мамою. Вона раптом помітила, що останнім часом Єгор поводиться дивно.

У вихідні він знаходив різні причини, щоб піти з дому. А якщо не йшов, то був усім незадоволений, нудьгував і дратувався з кожного приводу.

– Льош, ти не знаєш, у Єгора хтось є? – Якось запитала Таня в Олексія.

– Тань, ти що, він кохає тебе, – сказав друг, але при цьому витріщив очі.

– Ти не вмієш брехати, – посміхнулася Таня.

І ось Єгор знову пішов із дому. Таня зітхнула і взялася за прибирання. Коли квартира сяяла чистотою, а на лоджії сохла випрана білизна, у двері подзвонили.

Таня подумала було, що повернувся Єгор, але забув свій ключ. Вона відчинила двері й побачила на порозі Олексія.

– Ти? А де Єгор? – Замість вітання запитала Таня.

– А хіба його немає? – запитанням на запитання відповів Олексій. – Увійти можна? Так, а де Єгор?

– Заходь, раз прийшов. Чай будеш? А Єгор комусь допомагає із переїздом.

– Точно. Я зовсім забув, – Олексій ляснув себе по лобі. Таня з підозрою на нього подивилася, але нічого не сказала.

Вони мовчки пили чай, пауза затягувалася.

– Тань, а ти мені й досі подобаєшся, – раптом порушив мовчання Олексій.

– Льош, я думала, ти давно заспокоївся.

– Просто сказав, щоб ти знала.

– Я знаю, Льош.

– Я ще мушу дещо тобі сказати, – Олексій відпив із кухля, не дивлячись на Таню.

– Багатообіцяльний початок. Мені час почати переживати?

– Загалом Єгор думає, що ти йому зраджуєш. Що в тебе хтось є, – випалив Олексій, не дивлячись на Таню.

– Я знаю. Він просив тебе дізнатися, з ким я йому зраджую? – Таня гірко посміхнулася. – Немає в мене нікого. Ти сам сказав, що я кохаю чоловіка.

– Єгор просив мене позалицятися до тебе. Ну, ти розумієш… – Він почервонів від незручності.

– Не розумію, – похитала головою Таня.

– Він попросив, щоб я спокусив тебе, – впалим голосом сказав збентежений Олексій.

– Перевірку вирішив мені зробити? – Здогадалася Таня.

– На кшталт того. Ти не подумай, я одразу відмовився. Але ти його знаєш, якщо він що задумав… Краще я вже, ніж хтось інший. Просив тобі не казати.

– Льош ти серйозно? Тобто ти знав, що його нема вдома і прийшов? – обурилася Таня.

– Тань, я погодився прийти, але ні на що інше не підписувався. Тож чесно тобі зізнався, – Олексій спітнів від збентеження.

– Але ж це підло! Не чекала від Єгора, тим більше від тебе. Знаєш, людина зазвичай підозрює іншого в тому, у чому сама винна. Скажи, звідки у Єгора такі підозри? Я не давала йому приводу. У нього хтось є?

– Я не знаю, – Олексій підвівся, взяв кухонний рушник і витер піт з чола. І тільки хотів знову сісти за стіл, як Таня сухо зупинила його.

– Я думаю, тобі краще піти.

– Так, – Олексій потупцював на місці. – Таню, ти завжди можеш на мене розраховувати.

– Льош, йди!

Таня не могла повірити, що Єгор опустився до того, що вирішив зробити їй перевірку. І з ким? З другом! Це ж безглуздо! А може, він все вигадав, щоб посварити їх? Тоді навіщо зізнався?

У голову лізли різні думки, але відповідей Таня не знаходила. У душі наростала образа та злість на чоловіка. Це їй давно час почати ревнувати його. Ось де він? Щовихідних його немає вдома, затримується після роботи!

Таня вирішила нічого поки що не робити. Потрібно заспокоїтись і поміркувати. Коли Олексій прийшов додому, вона накрила стіл для вечері. Втомленим він не виглядав, навіть навпаки.

– Перевіз колегу? – спитала Таня спокійно.

– Угу.

– І що, навіть не обмили? – допитувалась вона.

– У нього дружина при надії, я ж казав.

– Вони в інше місто переїхали? За цей час можна було двічі туди та назад речі перевезти.

– Меблі одразу збирали, – відповів Єгор, не підводячи голови від тарілки.

– А до мене Олексій приходив. Чому ти не покликав його на допомогу?

– Він сказав, що зайнятий. І чого приходив? – Єгор підняв на жінку очі.

Таня смикнула плечем.

– Так, побалакали, чаєм його напоїла, – Таня говорила, а сама уважно стежила за чоловіком.

– Я втомився, піду в душ, – Єгор підвівся з-за столу.

Таня кілька днів думала, а потім вирішила помститися чоловікові. Якщо він вирішив влаштувати їй перевірку, вона вчинить так само.

З нею працювала молода яскрава жінка, вільна і без суворих моральних принципів. Таня запросила її в кафе та розповіла про свій план.

– І ти не боїшся? – грайливо запитала Єва.

– Що спокусиш чоловіка? Тож за цим я до тебе і звернулася. Але не так, щоб по-справжньому, – уточнила Таня. – Достатньо буде, якщо я застану вас зненацька, за поцілунками, наприклад.

Єва посміхнулася.

– Чоловік хоч пристойний?

– Цілком. У суботу Єгор обіцяв бути вдома. Я щось вигадаю, наприклад, що подруга попросила посидіти з дитиною. І піду. Ти прийдеш і скажеш, що хочеш дочекатися мене, а далі дій за обставинами.

– Не пошкодуєш? – спитала Єва.

Таня пом’ялася.

– То ти згодна?

Таня втомилася від дум та сумнівів. Вона образилась на чоловіка. Як він узагалі міг подумати про неї таке? Та ще надіслати друга. Нехай тепер сам доведе, що може встояти перед красунею.

Єгор обурився, коли в суботу Таня сказала, що має піти на кілька годин.

– До мене повинна прийти колега і принести документи, дочекайся її, будь ласка, – попросила вона, щоб чоловік не втік.

Вона ходила крамницями, попередньо відключивши телефон. Але на душі було тривожно. Що там відбувається? Гаразд, чоловік з ревнощів вирішив влаштувати їй перевірку, а вона, чим краща за нього?

Помста – це доля слабких, невпевнених у собі людей. Хіба Таня така? Олексій їй все розповів, а ця Єва… Що вона про неї знає? Провокувати чоловіка підло. Адже можна просто поговорити…

Потрібно встигнути все це припинити, доки не пізно. Вона майже бігла додому, задихаючись і лаючи себе. Таня влетіла у квартиру, як фурія.

Вони цілувалися на дивані, але хутко відсахнулася один від одного, та Таня встигла побачити достатньо.

– Таня?! – Єгор схопився з дивана. Він був пом’ятий і розкуйовджений.

– А на кого ти чекав? – Запитала вона.

Слідом за ним з дивана підійнялася Єва, незворушно поправила на грудях сукню, провела по волоссю рукою і пройшла повз Тані до виходу. Обидва здригнулися, коли за Євою зачинилися двері.

– Тань, це не те, що ти подумала… – почав Єгор.

– А що я могла подумати? З моєю подругою на нашому дивані… Я вчасно прийшла.

– Тань, вона, сама… Але ж я чоловік…

– А ти й радий. І що робитимемо? Загалом ми квити. Я зрозуміла, що тобі не можна довіряти! Я піду в декрет, буду прив’язана до будинку, а ти перевозитимеш меблі, зустрічатимешся з друзями? Може, вистачить брехати? Та ще Льошку підмовив. Це підло! Я не хочу тебе більше бачити!

– То він все-таки тобі розповів? Я так і знав. Ну й жук, – Єгор похитав головою.

– Він не тільки твій друг, а й мій, – зауважила Таня.

– Тань, пограли й вистачить… Ну, правда… Я винен, але і ти хороша…

-То це для тебе гра? А якби я прийшла згодом? Ти переспав би з нею у нашій квартирі, на нашому дивані?

– Тань, вибач…

– Досить, не будемо продовжувати цю безглузду дуель. І як житимемо далі? Будемо підозрювати один одного і вдавати, що все добре?

– Ніхто з твоїх колег не переїжджав у вихідні. Я дізнавалася. В нас немає дітей, тож розведуть нас швидко. Квартира твоя, я піду сама, – Таня замовкла, ледве стримуючи сльози.

– До Олексія? – спалахнув Єгор.

– Недолугий! – Таня окинула чоловіка зневажливим поглядом.

Вона поїхала до батьків, сказала їм, що вони з чоловіком розлучаються.

– Я поживу у вас, поки не винайму квартиру, – втомлено сказала Таня.

– Не слухала нас, поспішила з ним жити. Потрібно було розписатися спочатку… – Почала мама.

– Не треба нічого наймати. У нас є гроші. Збирали на чорний день, хотіли на пенсії помандрувати. На однокімнатну квартиру вистачить, – пробурчав батько.

– Тату, не треба.

– Хоч раз послухай нас! – Підвищив голос батько. Й Таня здалася.

Настала дощова осінь, потім зима. Новий рік Таня вирішила зустріти сама, нікого не хотіла бачити. Через тиждень після того, як Таня пішла, Єгор привів у квартиру іншу жінку, навіть не став чекати на розлучення. Таня отримала підтвердження, що в нього давно були стосунки.

Настрій був жахливий. Вона вирішила, що дочекається півночі, вип’є ігристе та ляже спати. Коли у двері подзвонили, подумала, що це батьки приїхали її рятувати. Але на порозі стояв Олексій із невеликою ялинкою, прикрашеною різноколірними кульками.

– Можна? Я так і знав, що ти сама.

– Як ти знайшов мене? – Таня так зраділа, що мало не кинулася йому на шию.

Ялинку поставили на стіл до пляшки ігристого. Таня принесла ще один келих, й вони піднесли тост.

– Дай вгадаю, що ти загадав, – сказала Таня.

– Думаю, те саме, що й ти, – посміхнувся Олексій.

Вони засміялися. Стало легко та добре.

Через рік вони одружилися, а ще за дев’ять місяців стали батьками близнюків, двох дівчаток. Якщо отримувати щастя, то повною чашею.

Іноді помста корисна – розставляє всі крапки над «i».

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.