Пораділа б за сина, тулилася б до його родини, допомагала, і було б у неї щастя! Так ні! Носа свого треба їй пхати в кожну дірку

До тата сестра приїхала. На машині. На тій самій, яку Єгорові дарувала. Ми з мамою над тіткою Катею посміялися, а татові поспівчували: ворогові не побажаєш вислуховувати скарги тітки!

Єгор, мій двоюрідний брат, одружився у грудні двадцять першого року. Його обраницею стала Поліна, з якою брат зустрічався кілька років.

Тітка Катя Поліну відразу не злюбила, кожне її слово і дію уважно розглядала, вишукуючи тільки тітці відомо що.

Єгор, після знайомства з Поліною, від матері відлип, з’їхав, перестав доповідати про витрати та заробіток. Тітка мало не ревіла — сина ж втратила!

До весілля Єгора та Поліни тітка Катя вирішила похизуватися. Взяла в кредит сто вісімдесят тисяч, та купила Єгору машину.

Подарунок так собі: машина офіційно належить тітці Каті, але Єгор, як би, власник. Не знаю, чого тітка хотіла досягти, але ні чорта в неї не вийшло! Її подарунок сконав на тлі іншого подарунка!

Ні, спочатку Єгор був щасливий. Радів машині, обіймав матір, яка світилася від щастя і гордо дивилася на гостей. А потім було оголошення від Поліни. Красивий конверт з бантом.

– Що це могло бути? — усміхнувся брат, відкриваючи конверт.

Спочатку я подумала, що Єгорові стало погано, але коли він усвідомив, що побачив, на його обличчі розпливлася ідіотська посмішка.

– У нас буде дитина! Я стану татом! — заволав Єгор, схопив Поліну на руки й почав її кружляти.

Відразу машина була забута, а тітка Катя втратила статус зірки вечірки. Навіть смішно було, коли вона тягла Єгора у бік машини, а він відмахувався, не хотів відлипати від дружини.

– Даремно він машину прийняв. Вона ж тепер йому життя не дасть, — сказала мама про тітку Катю та Єгора після весілля.

І мама мала рацію! Вистачило Єгора аж на півтора року. Ви б чули, скільки сліз, образно кажучи, пролила тітка Катя, скаржачись татові.

Вона синові машину, а він? Дружину на УЗД возить, з роботи забирає, на роботу відвозить, а до найріднішої матері, яка подарувала цю машину, просто в гості заїхати не може.

Коли у подружжя з’явилася дитина, тітка Катя пішла в запій. Батьку дзвонила, та просила приїхати, то погрожувала собі віку ввірвати, то нила, що всі її покинули.

Тато хворів, інакше, мабуть, поїхав би. Це гроші канючити мама тітку Катю відучила, а на її біганину зі скаргами не звертає уваги, не до мами ж бігає.

Повернув Єгор машину дарувальниці, взяв у кредит нового китайця. Пожартував, що кредит, у порівняні з мамою, ніщо. Вірю! Як не повірити?

Чи нила тітка Катя, не знаю. Ми з мамою вирішили в кафе сходити, поки тато втішав свою бідну сестру, яка втратила сина! Набридло слухати її нісенітницю!

Пораділа б за сина, тулилася б до його родини, допомагала, і було б у неї щастя! Так ні! Носа свого треба їй пхати в кожну дірку!

А тоді жаліється, що син на неї уваги не звертає! Та дістала вона вже його! Як ви вважаєте, я маю рацію?