Постійна критика діда, і іноді батька отруюють і роз’їдають мене зсередини

Мені 23 роки. Моя мати виросла разом з вітчимом, у неї є нерідна сестра. Я перша дитина матері від невдалого шлюбу, з 4 до 8 років ріс з дідусем і бабусею, а також зі своєю тіткою (маминою зведеною сестрою).

Мати тоді я бачив дуже рідко, вона могла не зустрічатися зі мною по 3-4 місяці. Спочатку я няньчився з дочкою маминої зведеної сестри. Це тривало до її 3-річчя. Потім народилася моя рідна сестричка – дочка мами від другого шлюбу, також невдалого.

Мені завжди доводилося балансувати між мамою та дідусем із бабусею. Бабуся не хотіла, щоб я їхав з мамою в інший кінець міста. Її сльози запам’ятав на все життя.

Після переїзду я весь навчальний рік проводив з мамою та іншою моєю тіткою, а на літо їхав до бабусі з дідусем. В обох ситуаціях, я також няньчився зі своїми сестрами. Так тривало до 12 років. Тоді я остаточно став жити з матір’ю та іншою тіткою.

Після того, як не стало бабусі (мені було 16), дід одружився через 1,5 роки. Він тяжко пережив той випадок, весь цей час я підтримував його, був разом з ним.

Мати була проти нового шлюбу дідуся. І якщо раніше при помилкових діях, я завжди чув «ти хочеш бути, як твій батько», то тепер чую «ти що, хочеш бути як твій дід».

Я завжди намагався підтримувати з усіма рівні стосунки: з батьком, з бабусею та дідусем, з мамою. Перед кожним, окрім батька, я захищав інших. Наприклад, перед бабусею маму, і навпаки.

Я зараз один працюю в сім’ї, утримую маму та сестричку. Я не можу взяти, і просто змінити ситуацію. Я не хочу, щоб моя сестричка була найгіршою в класі, у плані одягу та можливостей, тому що я сам пройшов через це в дитинстві. Я плачу за кредит мами та віддаю її борги.

Але постійна критика діда, і іноді батька, а також бажання витратити гроші, хоча до зарплати ще тиждень, просто отруюють і роз’їдають мене зсередини.

Також мама любить ставити питання, чому у мене немає дівчини, хоча чудово знає, що всі гроші я віддаю їм. Вона підробляє репетитором, але цих грошей не вистачає.

Мені важко терпіти, але я роблю це заради сестрички, щоб вона нічого не потребувала, щоб добре вчилася і вступила до універу. Мені навіть довелося завершити стосунки, що почалися, щоб усі гроші залишати сім’ї.

Я дуже злюся на свою родину за це. Чому я не можу як мої однолітки насолоджуватися молодістю? Чому замість цього, я працюю ледь не 24/7, та ще й навіть дякую не чую.