Позбулася візитів свекрухи, яка приїжджає до нас на кожних вихідних

Позбулася візитів свекрухи, яка приїжджає до нас на кожних вихідних

– Наталю, як справи? – Зателефонував мені на роботу задоволений чоловік. – А в мене сюрприз. Завтра мати на вихідні приїжджає. Зайди після роботи в магазин, треба буде чогось смачненького приготувати.

Загалом проти своєї свекрухи, Марини Миколаївни, я нічого не маю. Відносини у нас рівні, трохи навіть байдужі. Вона любить чоловіка та моїх доньок цього достатньо.

Єдине, що мене дратує – це її щотижневі приїзди до нас у гості у вихідні. Вони з моїм чоловіком начебто не розуміють, що я теж втомлююся, що мені іноді хочеться просто відпочити та насолодитися самотністю.

Можливо, хтось скаже, що я егоїстка. Але щодня в мене одне й те саме: робота, приготування їжі, прання, прибирання, домашні завдання з доньками. І у вихідні мені хочеться відпочивати, а не розважати сторонню людину.

Та й готувати до її приїзду треба щось особливе, бо, не приведи Господь, засудить. І якби ж вона хоча б раз на місяць приїжджала, мене це цілком влаштувало б. Але що вихідних – це вище моїх сил.

Думаю, що їй просто нудно сидіти вдома, ось вона й рветься до нас увесь час. А чоловік та доньки дуже їй раді. Дівчаткам бабуся завжди якісь приємні дрібниці привозить.

У суботу я зазвичай роблю у квартирі генеральне прибирання. Марина Миколаївна ж сідає поруч і починає розповідати про всіх своїх знайомих, причому більшість із яких я навіть не знаю.

Але це ще нічого. Найгірше, коли вона намагається «повчати мене життю». При цьому постійно хвалиться і ставить себе за приклад. Але я знаю, що більшість із цих прикладів вигадані. Проте мовчки з нею погоджуюсь.

Адже жодного разу за час своїх візитів свекруха не запропонувала мені своєї допомоги по господарству. Адже можна елементарно помити посуд, допомогти в приготуванні вечері або просто погуляти з онуками.

Я сама її допомоги не прошу. Якось незручно. Та й знову почнеться розповідь про те, як вона завжди сама справлялася з усім і одна сім’ю тягла. Хоча насправді свекор їй у всьому допомагав та підтримував.

Але ось, вихідні закінчуються, і свекруха їде додому. А я з жахом чекаю вже наступні.

Постійно думаю, як мені припинити її щотижневі візити, не посварившись при цьому із чоловіком.

Довго думала, і відповідь прийшла сама собою. Коли чоловік знову мені повідомив про приїзд свекрухи, я вдала, що дуже рада.

– Ой, як добре все складається, – говорю я чоловікові. – Мені сьогодні раптово у відрядження запропонували з’їздити. А я все думала, як вас із дівчатами самих залишу. А так твоя мама приїде і допоможе по господарству.

Насправді я сама в це відрядження напросилася. Начальник здивувався, але виду не подав.

А ось Марині Миколаївні, мабуть, не дуже сподобалося по господарству допомагати. Це ж готувати самій потрібно і мити посуд, і у квартирі прибрати. А вона ж відпочивати до нас їздить.

Наступними вихідними свекруха не приїхала. Я зраділа – перші вільні вихідні за довгий час.

За тиждень чоловік знову обережно підійшов до мене з радісною новиною.
– Знаєш, коханий, – зробила я сумний вигляд. – Мені тут моя мама зателефонувала. Каже, що захворіла. Хочу до неї цими вихідними з’їздити. А ви минулого разу так чудово впоралися без мене. Навіть не страшно вас самих залишати.

І я поїхала до мами. Вона в мене, як і свекруха, у сусідньому селі живе. Відпочила у мами, допомогла їй по господарству. Вона і справді погано себе почувала.

Повернулася морально відпочила та щаслива, а ось чоловік був незадоволений. Свекруха винесла йому всі мізки та навіть поїхала у суботу, а не в неділю ввечері, як було зазвичай. І довелося йому самому по господарству поратися.

– Нічого страшного, – подумала я. – Нехай на собі відчує, що я відчуваю щодня.

Натомість Марина Миколаївна тепер не приїжджає до нас так часто. Зрозуміла, що відпочити не завжди вийде, а то ще й працею навантажать. А в мене з’явилися вільні вихідні. Чи не краса? І ні з ким не довелося сваритися.