Їхала якось в маршрутці. Навпроти сидів хлопець, весь час дивився на мене.
Я в навушниках, але бачу, що губи ворушаться, ніби щось мені говорить.
Я вийняла один з вуха, думаю, мало чи, йому допомога потрібна якась або я щось упустила, а він:
«Дівчина, давайте познайомимося?».
Я спокійно відповідаю:
«Дякую, але ні»,- і навушник вставляю назад. Але залицяльник не вгамовується.
Він продовжує мало не махати у мене перед обличчям руками, щоб я знову зняла навушники.
Причому за дійством спостерігає вся маршрутка. Я не звикла грубіянити людям, тому на його наполегливе:
«А куди їдете? Ви така красива! Давайте номерами обміняємося!», Я знову спокійно і шанобливо відповідають, без натяку на продовження нашого спілкування:
«Мені приємна ваша увага, але знайомитися не буду , є хлопець».
Навіть така відповідь настирного мужлана не влаштувала.
Якщо чесно, мені вже було соромно, що до мене причепився цей хлопець.
А йому, уявляєте, ні краплі! На всю маршрутку йому кілька разів відмовили, а він все не вгамовується.
У чому проблема таких людей? Бачить же, що не сподобався, навіщо намагатися знову і знову, виставляючи себе на посміховисько?
Або інстинкт спрацював, і треба жертву уламати? Я не хочу бути грубою, грубіянити людям, але іноді вони немов на це напрошуються.
І це не перший раз, коли я з такими стикалася. Хоча в маршрутці було вперше.
Як бути в такій ситуації? Як відшивати подібних пікаперів, які не розуміють нормальної мови?
- Ой, мамуль, ми сьогодні так орали, слона готові з'їсти! Що в тебе сьогодні на…
-Мамо, ти вдома? – голосно запитала Маша, скидаючи туфлі біля порога. Відповіддю їй була тиша.…
У якийсь момент Зіна помітила, що чоловік змінився. З одного боку це радувало. Він різко…
Наталя чистила картоплю на вареники, як раптом задзвенів її телефон. Вона витерла руки рушником і…
Дощ лив третю годину... Дорога давно перестала бути дорогою і перетворилася на жирну чорну кашу.…
- Мамо, скажи їй, що ти не дозволиш! - Ірина стояла перед матір'ю, тремтячи від…