Про найголовнішу людину в житті кожного

У бабусі була сестра, тітка Шура, яку в родині НЕ одобряли. Знаєте, за що?

– Не за те, що живе одна.
– Не за те, що НЕ заміжня і без дітей.
– Не за те, що був коханець – шишка з МОЗ.
– Не за те, що на сімейні заходи з’являлася лише тоді, коли треба їй, хоча запрошували на всі.

А за те, що мала нахабство вимикати домашній телефон, коли їй НЕ хотілося ні з ким говорити. І підключила визначник номера при першій нагоді, і платила за нього. Ось же цяця, як це вона вибирає, з ким не говорити?

А все було просто – по усіх відношеннях тітка Шура себе любила більше всіх. І не хотіла нічого, що б заважало її комфорту.

Тужила? Шкодувала про свій вибір?
О ні.

Померла в 93 роки, до 87 ходила з «дівчатами в баню», сама себе обслуговувала, три роки тому була ставною високою жінкою з білосніжним коротко стріженим волоссям. До 70 років їздила зі своїм одруженим коханцем в Крим. Гуляла по Сімеїзу і пила місцеве вино на набережній. Потім він помер, на жаль.

Освоїла радощі інтернет-шопінгу. Щиро дивувалася, коли питали, чи купити їй продукти – зарозуміло перераховувала всі відомі їй сервіси доставки.

Стакан води НЕ потрібен.

Урок нам усім – в усіх відношеннях цінувати і любити найбільше – себе.

Все інше – минуще.

Одні прийшли і одні підемо. Це не про тлін і самотність – а саме про саму важливу людину в нашому житті:

Я – в моєму житті. Ти – в твоєму.