«Пробач мого недолугого сина, адже ти ж так любила його! Він розлучається і вільний», — почулося на тому кінці дроту

Чи має сенс життя без мрії? Галина була впевнена, що ні. Усередині її теплилася надія, що колись вона здійснить своє заповітне бажання і полетить до Парижа. Але в її хлопця були зовсім інші плани. Просто він ні про що не мріяв.

Їхня любовна історія вже давно перетворилася на день бабака. Галя відчувала, як крок за кроком її внутрішній вогонь згасає. То чому вона терпить все це?

Щодня Галина довго стояла біля плити, щоб порадувати свого залицяльника смачною вечерею. Олег завжди приходив в один і той самий час. Сідав на кухні, вечеряв, а за кілька годин йшов.

Галя ні про що не підозрювала, кохала його без пам’яті. Вона мріяла про те, щоб полетіти з Олегом до Франції, навіть гроші для цього збирала. Але чоловік завжди знаходив привід відмовити.

Галина не знала, що робити. Але життя саме розставило все на свої місця. Дівчина дізналася, що Олег має іншу жінку. Точніше, наречену.

Галя не стала влаштовувати Олегу сцен. Зібрала всі його речі та відправила поштою. А наступного дня зайнялася генеральним прибиранням у будинку. Хотілося позбутися будь-якого нагадування про цю людину.

Потім Галина пішла до салону краси та відвела душу. Потрібно було оновитись і зовні, і внутрішньо.

Після Галя записалася на приватні уроки з французької. З дитинства мріяла вивчити цю мову, та все не ставало часу. Він давався їй дуже легко. Чи то Галина картова «р» допомогла, чи її щире бажання приборкати мелодійну мову.

Галина приходила додому після кожного заняття та повторювала пройдений матеріал. Французький приносив їй справжнє задоволення.

А батьки та подруги не могли змиритися з тим, що їхня Галочка так спокійно перенесла розрив. Мама намагалася поговорити з нею по душам, хотіла, щоб вона їй все розповіла. А подружки радили сходити до психолога. Він достеменно допоможе з усім розібратися.

Але чи було їй з чим розбиратися? Вона нарешті почала жити так, як хотіла. Відносини з Олегом гальмували її духовний розвиток, вони заважали їй. Тільки ось зрозуміти це вона змогла лише тоді, коли позбулася їх.

Проте найближчі люди Галі відмовлялися в це вірити. Раз у раз задавали їй нетактовні питання, лізли в її особисте життя.

Але Галя все розуміла. Вона чемно відмовлялася від будь-якої допомоги і продовжувала йти назустріч своїй мрії. Дівчина робила успіхи у вивченні французької. Вона почала частіше ходити до театрів та філармонії. Записалася на йогу.

Галина почала вбирати життя у всіх його проявах кожною клітиною свого тіла. Не дивно, що на її шляху почали з’являтися дуже цікаві люди. Якось після чергової театральної вистави вона познайомилася з вельми привабливим чоловіком.

Андрій – справжній театрал. Він був мало не на кожній виставі в місцевому театрі. Знає всіх акторів поіменно та дуже уважно вивчає тих, хто приходить на спектаклі.

У Галі він одразу помітив щось незвичайне. І через кілька місяців нарешті наважився до неї підійти.

«У вас чудовий смак! Бачу, ви вже не вперше приходьте на цю виставу», — несміливо сказав Андрій.

Галі було приємно, що хтось оцінив її любов до мистецтва. Почалася розмова, яка плавно перейшла у спільну вечерю в ресторані неподалік.

Наприкінці вечора Андрій запитав її, про що вона мріє. Не роздумуючи жодної секунди, вона відповіла: «Я мрію побачити Париж». Чоловік простягнув Галині свою руку і сказав: «Полетіли!»

Галя здивувалася. Вона ще ніколи не зустрічала таких цікавих чоловіків. І тим більше їй невідомо, що таке чоловіча ініціативність. Вона подумала, що втрачати їй все одно вже нема чого. І погодилась. Тоді вона ще не знала, що ця зустріч була доленосною.

Дивно, але того ж вечора Галі зателефонувала мама її колишнього.

«Пробач мого недолугого сина, адже ти ж так любила його! Він розлучається і вільний», — почулося на тому кінці дроту. Але Галі це було нецікаво. Вона вже купила квитки на літак і складала свою валізу. Париж, зустрічай!