– Продай свою квартиру! Я хочу дачу біля моря! А ти і з чоловіком чудово живеш! – Зажадала свекруха

Постукування довгих нігтів по столу, діяло на нерви. Я намагалася щосили ігнорувати цей неприємний звук, але не виходило.

Свекруха любила спочатку пограти на нервах, а потім, щось таке собі, видати. Ось і тепер поважно сиділа в кріслі, стукаючи по журнальному столику, що стоїть поряд з нею.

– Як вам живеться з Едіком, Женю? Чи не кривдить він тебе? – Запитала свекруха, закінчивши «розминку».

– Все добре, дякую за занепокоєння, Зоя Аркадіївно. Не ображає. Він дбає про мене. Ми чудово ладнаємо. Ще жодного разу серйозно не посварилися. Дуже хочеться вірити, що так буде й надалі!

Я не особливо добре спілкувалася зі свекрухою. Так сталося, що вона відразу ж веліла називати її на ім’я по батькові, хоча дружина старшого сина, взагалі спілкувалася з нею на «ти».

Це, в принципі, не збентежило, але далі Зоя Аркадіївна почала показувати, що це вона головна, а я повинна бути під її каблучком, та робити все, що мені наказують і не заперечувати.

Якщо збиралися на якісь спільні свята, то я була на побігеньках, нібито, як наймолодша. Друга невістка свекрухи, була зовсім трохи старша за мене.

Але при цьому, теж примудрялася вказувати мені, як і що робити правильно. І варто було мені хоч раз щось заперечити, як Ольга одразу ж бігла скаржитися свекрусі.

У шлюбі з Едуардом я була всього пів року, але мені уже з лишком вистачило цього часу, щоб зрозуміти сім’ю чоловіка і, зробити певні висновки.

– Це добре, що у вас все так добре складається. Ти знаєш, Женя, запоруку успішних сімейних стосунків?

– Вичекавши трохи, ніби хотіла, щоб я підштовхнула її, та запитала «яких же», Зоя Аркадіївна продовжила:

– Гарні стосунки з матір’ю чоловіка! Якщо зі мною ладнатимеш, то і з чоловіком у тебе ніколи серйозних сварок не буде!

Я мовчала, думаючи, на що вона натякає?

Надивившись на стосунки подруг зі свекрухами, я була готова до різних розкладів. Тільки одній із нас пощастило!

Мати її чоловіка у їхні стосунки не лізла, завжди підтримувала невістку, намагалася допомогти їй порадою.

У мене свекруха була зовсім не така. Мабуть, я сама щось зробила не так? Якось же потоваришувала Зоя Аркадіївна з другою невісткою? Вони одна в одній душі не чули!

Ольга, навіть, кілька разів називала свекруху лагідно «мамуля». Згадавши це, я пересмикнула плечима. Ну як можна назвати свекруху мамою? Мама у нас одна у житті. Втім…

Напевно, в деяких ситуаціях таке й можливо? Але, якщо мами в тебе немає, а поряд знаходилася людина, яка життя тобі нормального не дає, постійно дорікаючи? Не знаю…

Бувають різні мами! Яка в Ольги, я не знала. Я не прагнула з нею потоваришувати. Та й, взагалі, друзів багато не заводила. Не маю часу, щоб з усіма спілкуватися. А це ж, зустрічатися з ними потрібно, проводити час разом!

– Адже, у нас з вами непогані стосунки? – Уточнила я, вирішивши підтримати гру свекрухи.

– Звісно, ​​ні! Зараз вони у нас дуже прекрасні, Женя. Ти розумниця, і я дуже рада, що Едуард вибрав саме тебе за дружину. Взагалі, дівчат у нього було багато. Мабуть, ти знаєш?

Про минуле ми з чоловіком не розмовляли. Навіщо? Мене не цікавило, скільки партнерок було у мого коханого до мене.

Найважливіше було те, що за дружину він узяв саме мене й, обіцяв зберігати мені вірність. І зараз слухати такі слова від свекрухи було дуже неприємно.

Звичайно, я припускала, що до мене інтрижок Едуард мав чимало, але це все залишилося в минулому.

– Так ось… мені жодна не подобалася. Усі якісь пафосні, недружні, в голові суцільні салони краси. Інша річ – ти. Скромна та домашня. Ти чудова дружина!

– Впевнена, мій син цінуватиме тебе, а я намагатимусь зробити все, що від мене залежить, щоб так усе й було. Адже я щоразу кажу, що ти хороша і подобаєшся всій нашій родині.

Такі речі свекрухи, чомусь насторожували мене. Здавалося, що вона надто м’яко стеле, а от падати буде боляче. І якщо так, то краще заздалегідь бути готовим, щоб утриматися на ногах.

– Дякую. Мені приємно, що ви такої високої думки про мене.

Якщо свекруха нахвалювала мене, то і я мала сказати щось приємне? Принаймні, саме це підказували правила гри, розпочаті свекрухою.

– Як твої батьки поживають? Все у них добре? Щось навіть не приїжджають у гості. Бачилися лише кілька разів, якщо не брати до уваги весілля.

– Їм просто ніколи, – поспішила порозумітися я. – Працюють. Тато ось із ремонтом будинку закінчує, вони велику терасу відбудували. Ще хоче альтанку ставити на ділянці.

– Краса! А я ось, задихаюся у квартирі, а як би теж хотіла жити на природі, щоб свіже повітря, пташки співали.

Я мало не сказала, що в будинку вона точно не змогла б жити, адже там стільки роботи! І за ділянкою слід стежити, і за станом будинку.

А з іншого боку, відразу стало зрозуміло, що вона покладалася на синів. Вона вже кілька разів казала, що, як не стало її чоловіка, вона присвятила всю себе синам, щоб вони стали її надійною опорою в старості.

– Гарне бажання, – з посмішкою кивнула я, роблячи ковток чаю.

Я посовалася на місці, бо спина вже заклякла. Взагалі, я планувала прибратися вдома, бо у мене був вихідний. Хотіла вікна помити на лоджії, навести там порядки, а тут, раптом, свекруха приїхала.

– І його можна втілити вже найближчим часом. Розкажи мені, Женю, що в тебе зараз із квартирою? Едік казав, що ти маєш свою?

– Так, звичайно. Мені здається, ви вже питали про це? Батьки допомогли купити, коли я ще навчалася. Поки що, нічого не вирішили.

– Напевно, здаватимемо, щоб комуналку оплачувати, та і якийсь пасивний дохід зайвим нам не завадить.

– Гарне бажання, але не вигідне. Та й взагалі… не хочу я довкола ходити. Ти ж хочеш продовжувати підтримувати зі мною добрі стосунки? Тож обов’язково допоможеш мені!

– Квартира все одно простоює, а може піти на користь рідній людині! Продавай свою квартиру, Женю! Я хочу дачу біля моря! А ти й з чоловіком чудово живеш на всьому готовенькому.

Здавалося, що цієї миті мене, ніби обухом по голові вдарили. Я, навіть дар мови втратила від вимог свекрухи. Ось так запити! Я чекала будь-чого, але до такого точно не була готова!

– Зоя Аркадіївно, ви не ображайтеся, звичайно, але допомогти вам я точно не зможу. Продавати квартиру я не планувала.

– А якщо й вирішу це зробити колись, то віддам більшу частину коштів батькам, бо це було їхнє вкладення.

Свекруха зовсім не очікувала отримати відмову. По її обличчю поповзли червоні плями, а зуби заскреготіли від напруги.

Напевно, вона розраховувала, що трохи натисне на мене, і я одразу ж побіжу виставляти квартиру на продаж?

– А ти подумай добре, Женю. Я із проханням рідко коли звертаюся. Можливо, й вийде щось вирішити? Бо інакше, я теж проти тебе повернуся. Як складуться ваші стосунки з чоловіком після цього – велике питання!

З цими словами вона встала і, покинула спочатку вітальню, а потім квартиру. Я відчула, як сильно напружена. Свекруха не просила! Вона вимагала!

І давала зрозуміти, що якщо я до цих вимог прислухатися не захочу, то й шлюб мій може тріснути по швах. І в цьому не залишалося жодних сумнівів. Чи прислухається Едуард до слів матері?

Схвалення сім’ї мало для нього велике значення. Тепер уже мені подумалося, що він вирішив одружитися саме зі мною лише з тієї причини, що такий вибір схвалила його родина.

Я запанікувала. Звісно, ​​йти на поводі у свекрухи я не планувала. Ну, а що? Продам зараз квартиру, а потім мені накажуть йти нирку продавати, бо тепер на Мальдіви відпочивати хочуть поїхати всією родиною?

Та і яку дачу біля моря купила б свекруха на ці гроші? На морі ціни набагато вищі, ніж можна було виручити з продажу квартири.

Голова йшла кругом. Настрою прибирати не залишилося зовсім ніякого. Весь день я обмірковувала розмову зі свекрухою і розуміла, що більше не хочу спілкуватися з такою людиною.

Відверто кажучи, всі в сім’ї Едуарда були такими, тільки він здавався мені іншим, а тепер я боялася дізнатися про його реакцію.

Чоловік повернувся з роботи без настрою. Він сказав, що втомився на роботі, тому він не має настрою обійматися і милуватися зі мною.

Я розуміла, що щось не так. Чи могла Зоя Аркадіївна вже поговорити із сином і налаштувати його проти мене? Але поки не спитаєш, не дізнаєшся!

– Ти спілкувався сьогодні зі своєю мамою? – Запитала я за вечерею.
– Не спілкувався, а мав? – Едуард насупився.

– Та ні, я просто спитала. Вона приїжджала, я думала, що твій поганий настрій пов’язаний з її візитом.
– І що вона хотіла?

Едуард говорив крижаним голосом. Я його, навіть, не впізнавала. Що з ним сталося? Чому так сильно змінився і поводився відчужено?

– Вона хотіла, щоб я продала свою квартиру і дачу їй біля моря купила. Дурниця, правда? Я одразу відмовилася.

– Хто розкидатиметься нерухомістю? Та й не вистачило б коштів із продажу квартири на купівлю такої дачі.

Мені хотілося з кимось обговорити цей момент, а з ким ще, якщо не з чоловіком? Якби розповіла батькам, ті точно розлютилися б і наказали мені тікати від такої родини, якомога далі.

– Просто чудово! Ти що всю родину проти мене налаштувати хочеш?

Едуард підскочив зі стільця і ​​похмуро глянув на мене. Я напружилася, бо чоловік ніколи не зривався і не поводився так, як зараз. Мені стало трохи страшно.

– Ти заспокойся! До чого тут твоя родина? Я відмовила твоїй мамі продати свою квартиру! На мою думку, я маю на це право!

– Та ніяких ти прав не маєш! Ми одружені, якщо ти забула! І такі рішення маємо ухвалювати разом! Зараз же піди, подзвони мамі та скажи, що ти передумала!

– Вдамо, що я нічого не знав, і розмови цієї у нас з тобою не було! Що за день сьогодні такий? На роботі аврал, ще й ти так зганьбилася!

– Зганьбилася? – Єдине, що змогла видавити з себе я.

– Звичайно, зганьбилася! Я думав, що, нарешті, знайшов собі гідну дружину, якою пишатиметься вся родина, а тут привіт, отримайте сюрприз і розпишіться! Так не робиться, Женю!

– Ми всі – велика родина! І прохання одне одного ігнорувати не можна. Якщо мама хоче зараз дачу біля моря, а ми маємо можливість вкластися, то ми повинні зробити це! Розумієш?

Я дивилася на чоловіка і думала, що він психічно хворий! Повага до своїх батьків – схвальна річ, але таке ставлення…

Віддати все своє, щоб задовольнити бажання його матері? Ні! На таке я не підписувалася!

– Ти кажеш, що знайшов дружину, якою пишатиметься родина? Я думала, що ти мене кохаєш, тому й вирішив одружитися зі мною. Це не так?

Образа поглинула мене, але я не подавала вигляду. Якщо мені потрібно, я поплачу на самоті й, виплесну весь біль, а зараз лити сльози не було зовсім ніякого сенсу.

– Ну що ти, як маленька, поводишся? Кохання – це другорядне! Іди скоріше, дзвони мамі, поки вони не вписали нас до списку найгірших родичів!

– І такий буває?

Мене, аж занудило від огиди. Я кинулася в кімнату, і поки чоловік був у душі, зібрала речі, які б хотіла забрати. Їх було не багато, бо я не збирала дрібнички.

Все вмістилося у валізу. Витерши долонями сльози, які таки покотилися по щоках, я викликала таксі.

– Подзвонила мамі?
Едуард глянув на валізу, а потім перевів погляд на мене.

– Що за викрутаси такі? – Запитав він суворим голосом.

– Я не танцюватиму під дудочку твоєї родини. Я вважаю, що це ненормально! І, якщо для тебе кохання другорядне, я просто піду від тебе! Розлучимося і забудемо один про одного!

– Он ти як заговорила? Ну гаразд! Якщо так, йди. Мені потрібна дружина, яка цінуватиме мою родину, та поважатиме сімейні традиції!

– Якщо тобі немає до цього жодної справи, можемо й розлучитися. Знайти ще одну сіру мишку, праці не складе.

Мене пересмикнуло від слів чоловіка.

Як я повернулася до своєї квартири, я не пам’ятала. Я впала на ліжко і довго ридала, уткнувшись обличчям у подушку, а потім піднялася і взяла себе в руки.

Не слід було тріпати собі нерви й плакати по недостойному! Потрібно подякувати небесам за те, що все відбулося не через десять років спільного життя, а зараз.

Окинувши поглядом квартиру, я реготнула. Продати власне житло, щоб потім не було куди піти? Ні! Хоч би що трапилося в майбутньому, а квартиру я свою продавати ніколи не буду!

Повинен завжди залишатися запасний аеродром. На екстрений випадок! Я вирішила, що житиму далі й обов’язково стану щасливою!

А Едуард поспішив до своєї родини скаржитися, яка погана дружина йому дісталася! Я не вірила, що є такі підступні люди, поки сама не зіткнулася з ними!

На мою думку – велика родина, це зовсім інше! Це взаємодопомога, взаємовиручка, підтримка і в горі й в радощах, дружні стосунки…

А, все моє – твоє, по іншому називається! Це грабіж, як мінімум! Що значіть, “я хочу дачу біля моря”? Хочеш – йди зароби, та придбай! Маячня якась! Я слушно міркую?