Прийшовши додому, я почала голосно плакати, я не розуміла, чому він мене зрадив казав, що любить

Я не знаю, що зі мною відбувається, але в моїй голові лише одна людина, і це він. У нас дуже красиво все починалося: ми гуляли, не могли відпустити одне одного ні на секунду, іноді ми сварилися і не могли піти не розібравшись. Нам справді все заздрили, адже про такі стосунки мріє кожна дівчина.

Але настав час і ми повинні були розлучитися, він уже ніколи не дізнається скільки я ночей проплакала і не могла його відпустити. І ось день розлуки, вже завтра, я його не побачу. Я вже не пам’ятаю, що за дурниця сталася, але ми посварилися через дрібниці.

Я пам’ятаю, як учора, я зайшла в будинок, сіла на диван і у мене сльози пішли самі. Я розуміла, що цю людину мені буде надто складно вирвати зі свого серця. І я поїхала з міста….

У мене не було посмішки на обличчі, я все частіше сумувала і з пам’яті не стиралися ті наші моменти. Через три дні він знайшов мене: просто зателефонував. Я вперше відчула себе щасливою, мені не хотілося думати, що буде завтра, мені не хотілося розуміти, що складно любити на відстані.

Щотижня, як дива, я чекала його дзвінка, мені більше не треба було, просто хотілося почути “Я тебе кохаю”, від людини, без якої ти себе не уявляєш, моє життя перетворилося б на казку.

Пройшло пів року, я вже давно забула, що є інші хлопці навколо, мені хотілося, щоб поряд був лише він. І ось як зазвичай я чекаю дзвінка, а його немає, наступний тиждень знову не дзвонить, а час іде …. І несподівано для себе я дізнаюся, що в нього є інша.

Він уже ніколи не дізнається скільки болю він мені завдав. Я щодня засипала з думкою, за що? Адже він клявся, що любить, адже він домігся того, що я не уявляла своє життя без нього. Але це ще не привід бути разом. Та, інша дівчина знала, що у нас стосунки…

Я просто намагалася його забути, поринула повністю у навчання, він не бачив мого стану, коли я почала розуміти, що все закінчено. Мені ніхто не міг допомогти, ні друзі, ні батьки, ніхто. Але я взяла себе в руки, і сказала, що зможу жити без нього.

І ось час мого приїзду, я не знала, що станеться, але мені потрібна була зустріч. Мені хотілося подивитися в очі людині, без якої я не могла дихати. І я тебе побачила: ти зовсім не змінився все такий же красивий, так само красиві твої очі, але я помітила одне, в них немає тієї іскри.

Я нічого йому не сказала. Просто не бачу сенсу. Він обіймає іншу, з нею гуляє все тими ж місцями, де гуляли ми і будували плани на майбутнє.

Прийшовши додому, я почала голосно плакати, я не розуміла, чому він мене зрадив казав, що любить. Так, я розумію відстань, але мені не заважає це його кохати. Ми так і не поговорили, я не хочу, я боюся, що знову мене захлиснуть емоції та любов…

Знаєте навіть зараз я пам’ятаю його, хоча він ночує в іншої. Я просто хочу, щоб він знав, я буду щаслива з іншим, а він з іншою. Хоча я досі не розумію, як можна було перекреслити наші стосунки в одну мить. Я кохаю його, але бути з ним не хочу, я не зможу забути зради.