– Привіт, брате! А ти ще з першою дружиною живеш? Я за тебе молодший, але встиг розлучитися. Свобода, брате! Катька в тебе надто не проста, не для тебе. – Тобі треба скромну, гарну, але трохи недолугу. Щоб усі бажання виконувала та капці приносила

Життя у сім’ї круто змінилося з приїздом брата Миколи. Олег та Катя жили тихо, працювали, займалися своїм господарством, двоє дітей ходили до школи.

Микола розлучився і пішов, залишивши квартиру дружині та дитині. Як лишив? Та просто квартира належала дружині, але це було подано з шиком – розщедрився.

Навіть грошей за ремонт не зажадав, що дружина й оплачувала. Насправді пішов майже в одних штанах. За сім років шлюбу нічого не нажив, – грошей великих не заробив, натомість вважав себе головою сім’ї. Просто дружина його вигнала, хіба що стусан не дала для розгону.

Два місяці просидів на шиї батьків, потім місяць у сестри. У друзів не вийшло, їхні дружини не погоджувалися.
Микола з’явився на порозі будинку Олега та Каті у суботу до обіду.

– Привіт, брате! А ти ще з першою дружиною живеш? Я за тебе молодший, але встиг розлучитися. Свобода, брате! Катька в тебе надто не проста, не для тебе.

– Тобі треба скромну, гарну, але трохи недолугу. Щоб усі бажання виконувала та капці приносила. – Микола розсміявся своїм жартам.

– Це я пожартував, не звертай уваги. Я у вас трохи відпочину, розвіюся. Треба змінити обстановку, знайти собі нову дружину, а то моя стара зіпсувалася. Ха-ха.

Олег не сприймав слова брата серйозно. Коля завжди говорив багато, тільки сенсу від цього не було.

День, два, тиждень. Кінець третього тижня.

– Олеже, я тут з жінкою познайомився. Ось і вас хочу познайомити. Ти не проти? Ти скажи своїй Катьці, нехай приготує вечерю. Щось особливе. Звичайно, не ресторан, але нехай в інтернеті подивиться. Там є відео.

– Я не думаю, що це гарна ідея.

– А тобі й думати не треба. І Катерині твоїй теж. Я, може, знайшов своє щастя, а ти мені про ідею. Я одружуватися хочу!

– Добре, одружуйся.

***

– Сподіваюся це вперше та востаннє, – відповіла Катя на прохання чоловіка про вечерю.

– Я й сам сподіваюся.

– Хто його… наречена чи жінка?

– Я ще не знаю. Він збирається познайомити нас з нею.

Катерина приготувала вечерю. Вона вже давно мріяла, щоб Микола з’їхав. Одружиться чи ні, а може  просто до жінки піде.

Годувати його вже набридло. Гість три дні, а далі він став просто нестерпним. Катерина сподівалася, що все зміниться і все буде, як раніше.

– Це Ольга. Олеже, пам’ятаєш її? Вона в тебе була закохана. Та й ти, напевно, її не забув.

Ольга, що була вже під мухою, почала розповідати історії їхньої молодості. Походи з наметами зі шкільного життя, де вона та Олег завжди випадково опинялися поряд.

Потім останній дзвінок, випускний та пікантна історія після нього. Ольга сміялася, Олег почував себе не у своїй тарілці.

Минуле випливало, хоча все це було до Каті. Катерина пішла на кухню, слухати марення не тверезої жінки було вже нестерпно. Микола одразу вийшов за нею.

– Катю, хай вони там поговорять, молодість згадають. Нас це не стосується.

Чоловік спробував її обійняти, але Катя відсахнулася.

– Ну і чого ти пручаєшся? Ти мені одразу сподобалася. Життя іноді треба міняти.

– Ти у своєму розумі? Іди до своєї нареченої!

– Та це й не моя наречена. Вона сохне за твоїм чоловіком, я вирішив допомогти. Тим більше, ти мені подобаєшся. У них там уже все гаразд.

– Геть звідси! Забирайся! І не чіпай мене. Пішов геть!

На крик дружини прибіг Олег. За ним Ольга. На шиї та щоках чоловіка Катя одразу помітила помаду Ольги. У Ольги була розстебнута блузка.

– Геть звідси всі! Пішли геть!

– Катю, а я тут до чого. Це вони, я ж із тобою був! Ти мені подобаєшся. Розлучишся з моїм братом, я з тобою одружуся. Люблю тебе. Давно люблю.

– Що?

Брати чубилися. Ольга верещала. Катерина набрала холодної води у велику каструлю та вилила на чоловіків. Після цього просто виштовхала всіх із дому.

Добре, що діти були у бабусі і нічого не бачили. Надвір полетіли речі Миколи, а потім і Олега. Катя зачинила всі вікна, щоб не чути їхніх виправдань.

***

Вранці Олег вийшов із гаража. Один. Миколи ніде не було. Речей теж не було, чистий двір.

– Катю, – несміливо заговорив Олег. – Не було нічого з цією. У школі просто цілувалися.

– А вчора? Ти ж у помаді.

– Так вона спеціально! Підлаштували все.

– Хочу вірити, але не вірю! Котись до свого брата!

– Так немає в нього нічого. Він у батьків зареєстрований. Жити ніде.

– Відчепіться всі від мене! Він розлучився, ти розлучишся, буде про що поговорити.

– Я не збираюся розлучатися, Катю!

– Іди. Ти ж цю Ольгу забути не можеш після школи.

– Нічого не було! І до весілля не було.

***

Катерина зачинила двері, не пустивши чоловіка на поріг. За дві години у двері постукали. Катерина подумала, що прийшов Микола. Якщо вигнали, він обов’язково спробує прорватися ще раз. Але то був не він. То була Ольга. За нею стояв Олег.

– Ми увійдемо?

– Навіщо? Будинок мій, а цього забирай собі.

– Не потрібний він мені і я йому не потрібна. Між нами нічого ніколи не було. Це все Колька вигадав. Він знає, що будинок належить тобі. Він хотів вашого розлучення.

– Щоб ти вигнала Олега, а він тут із тобою розташувався. Він мені обіцяв грошей, але так і не віддав. Правда, тут тільки те, що я однокласниця твого чоловіка. Зрозуміло, що Олег не винний. Своєї провини не заперечую, я заради грошей на це пішла.

– Не вірю.

– Повір. У мене навіть листування є з Колькою. Зараз я покажу. Він мене знайшов. Навіть квиток сплатив. Тільки тепер я зовсім без грошей. У мене навіть тепер на білет немає.

– Гаразд, заходьте.

– Ні, мені треба дістатися додому. Подзвоню, гроші знайду, та поїду. А Миколі передайте, що він @.

– Скільки на квиток?

– Двісті вісімдесят.

– Тримай п’ятсот.

– Я поверну, дякую.

Микола більше не з’явився. Його знову бачили у батьків. Олег довго чекав вибачення, хоч і винен не був. Катерина його вибачила, але за умови, що ніколи Миколи в їхньому будинку не буде. Гроші Ольга повернула наступного ж дня…

Що ви скажете про підступність рідного брата? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!